Уздовж південного узбережжя Чорного моря тягнеться довга сніжна низка гір, що сягає майже на всю відстань від Трапезунда до наступного місця зупинки Різе, а між ними та узбережжям — низькі підніжжя, вкриті фермами. Нова пшениця була яскраво-зеленою, що освітлювала чудову картину. Немає красивішого морського узбережжя. Дійсно, немає нічого, щоб перевершити той ландшафт в Альпах, чи Піренеях, чи Андах, чи Скелястих горах.
Гори чи будь-де ще, завдяки великій різноманітності пейзажів, що пролягають між водою та засніженими скелями. У травні, коли ми там були, природа вся усміхається. Славою живуть і ліси, і поля. Листя ідеальне; рододендрони та азалії приховують шрами на скелях, а ліани вкривають круті скелі великою кількістю гірлянд, з якими не можуть зрівнятися штучні прикраси. То тут, то там сільськогосподарські угіддя розриває високе урвище, що здіймається на тисячу футів або й більше прямо з-під пишної рослинності, подібно до того, як художник додав би якусь сміливу фігуру на картині, щоб створити контраст із спокійним, обробленим схилом. І високі гірські вершини виглядають сміливішими й суворішими, тому що вони височіють так близько пшеничних полів, пологих долин, усіяних білими селами, і похмурих лісів, таких густих і таких зелених.
Нам казали, що найкращі апельсини, вишні та інші фрукти в світі родом зі схилів, що вздовж узбережжя Чорного моря. Нам також розповідали, що вишні отримали назву від міста Керасун, яке греки називали Черрісон. Звісно, ми зарано були на всі фрукти, крім апельсинів, але капітан сказав, що влітку й восени вишні, виноград, сливи, персики, груші й дині, кращі, ніж у Парижі, «можна купити майже задарма».
Мешканці сіл на цій частині узбережжя, а особливо жителі міста Різе, є моряками та рибалками. Вони дикі, безрозсудні, вродливі хлопці, одягнені в короткі відкриті піджаки червоного або синього кольорів, у зуавових штанях, пурпурних або жовтих поясах, зав’язаних навколо їхніх талії, і зав’язаному чорному тюрбані з китицями, що звисають на їхні плечі. Більшість моряків на турецькому з того міста та сусідніх сіл приходять крейсери та канонерські човни.
«Різе — найкрасивіше місце на Чорному морі, — сказав капітан, знизавши плечима, — але кожен носить із собою ніж і не вагаючись уб’є незнайомця за його капелюха чи носову хустку».
А потім ми дізналися, що того дня у в'язниці було двісті вбивць, які відбували покарання від п'ятнадцяти років до довічного. Коли проходили повз в’язницю, ми побачили біля вікон кількох ув’язнених, і хтось стояв на могилі на цвинтарі під вікнами й голосно з ними розмовляв. Люди на вулиці, здавалося, не звертали на нього уваги, хоча він був дуже серйозним.