Поруч був цікавіший натовп. Наш пароплав привіз пошту з Константинополя, і п’ятдесят чи шістдесят громадян Різе зібралися компактним корпусом біля сходів поштової служби, а якийсь джентльмен читав їм новини вголос. Нам сказали, що це звичайна практика кожного разу, коли надходить лист. Більшість населення неписьменні, але вони дуже патріотичні та пристрасні та уважно стежать за політичними подіями в Константинополі та в інших місцях.
Крім того, вони, мабуть, дуже забобонні, судячи з запобіжних заходів, яких вони вживають, щоб захистити свої будинки та поля від лихого ока та інших жахливих впливів. Череп кози чи барана з прикріпленим до нього пучком червоного перцю звисав з кута карниза майже в кожній оселі. Подібні амулети ми бачили в садах, городах, на полях для захисту плодів і врожаю. Старий черевик і пучок часнику однаково ефективні, ми кажуть, якщо у вас немає черепа вівці. Селяни в країні вірять у чудесні зцілення, у чаклунство тощо, і часто приносять у жертву тварин у храмах святих, щоб виконати обітниці, дані ними під час небезпеки чи лиха. У певний літній день вони плескають один одного водою; навесні кожна жінка випускає голуба, якого тримала взимку, а подекуди жінки виходять зустрічати лелек, які прилітають сюди в певну пору року. Новонароджену дитину завжди передають через полум’я, а молоді дівчата стрибають крізь вогонь, щоб забезпечити хороших чоловіків.
Серед селян-фермерів панує патріархальний лад, і батько, або після його смерті старший син, є головою і диктатором сім'ї. Молодята завжди їдуть жити в будинок батька нареченого, а наречена приречена на вічне мовчання в присутності сім'ї до народження її першої дитини або до укладення іншого шлюбу в цьому ж будинку. Молодій дружині не дозволяється розмовляти ні з ким, крім власного чоловіка, і з ним лише коли вони самі. Але після народження її першої дитини вона вважається гідною достатньої поваги, щоб бути визнаною членом родини.
Хоча така практика, безсумнівно, не заохочувалась би Дочками Революції чи суѣражистками, тим не менш, кожна визнає, що вона має свої переваги. Я читав мудрі коментарі якогось барона Гакстгаузена, вченого німця, який провів деякий час у цій країні сорок чи п’ятдесят років тому і побачив багато речей, які можна схвалити. У пана професора, мабуть, був якийсь болісний шлюбний досвід, бо він високо оцінював цей звичай як той, що сприяє збільшенню миру як у сім’ї, так і в шлюбі.
відданість. Він дуже переконаний, що його прийняття в інших країнах зменшить діяльність судів по розлученнях і сприятиме миру та щастю людства.