Верблюди, які використовуються на цій лінії, є звичайним видом дромадерів із лише одним горбом і коштують від 50 до 150 доларів США за штуку залежно від віку та стану. У Малій Азії немає регулярної системи розведення верблюдів, хоча ця тварина є єдиним в'ючним звіром і абсолютно незамінним. Більшість тварин, які тут використовуються, походять з Аравії, де їх розводять бедуїни, і у віці трьох років розбивають на навантаження. Сила верблюда починає слабшати в двадцять років, а коли він досягає двадцяти п'яти, він нічого не вартий. Звичайний караван складається з груп із семи верблюдів під опікою однієї людини, яка веде їх, годує та доглядає за ними з того часу, як йому виповниться двадцять років, і доки вони не помруть разом. Погонич верблюдів не має дому. Він кочівник. У нього ніколи немає нічого, крім одягу, який він носить. Він спить з одним із своїх верблюдів на подушці, і можна сказати, що він їсть ту саму їжу, яка складається з соломи та квасолі. Караван зазвичай очолює маленький ослик, бо верблюди, як і люди, слідуватимуть за ослами, куди б вони не пішли, у найтаємничіший спосіб.
Верблюд ніколи не звільняється від вантажу від початку до кінця подорожі. Він їсть, спить і мандрує під своїм тягарем, часто тижнями за один раз, і несе шістсот фунтів без шуму. Коли навантаження вимкнено, водій їде, але коли навантаження ввімкнено, він йде поруч зі своїм зарядженим.
Верблюдів використовують для всіх видів цілей, як і коней. Вони розбиті на сідло і на воз. Вони причеплені до плугів і вивозять пиловники з лісу. Вони може йти десять днів над пустелею без води. Їхні шлунки розділені на відділи, і вміст перетравлюється по порядку, один за одним, оскільки система потребує живлення. І часто кажуть, що «п'ятий шлунок» зберігають як резерв на випадок надзвичайної ситуації.
Наше слово каравансарій походить від турецького терміну caravanseria, що буквально означає альтанка для караванів або місце відпочинку, де годують тварин, а погонич верблюдів їсть свій хліб і п’є вино. Він нічого не отримує і ні за що не платить, крім простору, притулку та захисту від грабіжників і злодіїв. Ці караван-серії є в кожному місті вздовж караванних доріг. Вони відрізняються від ханів, які зазвичай являють собою квадратні огорожі або двори, вимощені каменем, з кімнатами, що відкриваються на них, де мандрівники можуть зберігати свої речі, і часто галереєю та другим поверхом, де найкращий клас може отримати житло. Ці хани можна знайти в Константинополі та в будь-якому іншому східному місті, і вдень вони зайняті місцями, вантажні кораблі завантажують і розвантажують, а купці показують свої товари клієнтам. На заході сонця ворота зачиняються, осли та тварини лягають спати, а їхні погоничі лягають поруч.