Цезарі вели свої легіони аж до підніжжя гір; Помпей вів битву під тінню найвищої вершини; Олександр Македонський розвідав передгір’я, шукаючи шлях до невідомих регіонів за його межами, але не знайшов його, поки не досяг Каспійського моря. Усі великі завойовники доісторичного періоду били Кавказ своїми безсильними мечами, але ніколи не проходили далі; а першими європейцями, які знайшли дорогу в скелястих лабіринтах, були грецькі та генуезькі торговці, які в середньовіччі пішки повзали по канонах у пошуках клієнтів. У боротьбі людини з природою, яка тривала тут багато століть, заради золота й слави було ризиковано чимало, і лише після приєднання території до Російської імперії на початку дев’ятнадцятого століття Кавказ став прохідним. Для військових цілей росіяни побудували вагонні дороги через два кафіони вартістю багато сотень тисяч карбованців, по яких їхні армії та їхні припаси відтоді переходили у глиб країни.
Шекспір поділяв трепет стародавніх греків, а також був натхненний романтикою, пов’язаною з цими непрохідними бар’єрами. Він часто згадував про них у своїх п'єсах.
«То може тримати вугілля в руках, думаючи про морозний Кавказ».
Прометей був одним із титанів, гігантської раси, яка населяла землю до створення людини. Йому та його братові Епіметею було доручено забезпечити людину та всіх інших тварин здібностями, необхідними для їх комфорту та збереження. Епіметей наділив тварин даром сили, розуму.