«Стаття II. Для того, щоб задовольнити бажання німецького уряду з’єднати Багдадську залізницю з системою залізниць, яка буде побудована в Персії в майбутньому, російський уряд погоджується, коли ця система буде побудована, продовжити будівництво лінії, яка з’єднає на турко-перському кордоні залізницю від Садже до Ханікіна, коли ця гілка Багдадської залізниці разом з лінією від Конія – Багдад, має бути завершено. Російський уряд залишає за собою право визначити в зручний для себе час маршрут, який має з’єднатися в Ханікіні, і будуть уникати всіх заходів, які можуть перешкоджати цьому, наприклад, встановлення диференційованого режиму.
«Стаття III. Німецький уряд погоджується не будувати жодних залізничних ліній у будь-якій іншій зоні, окрім зони
Багдадської лінії та тюрко-перського кордону на північ від Ханікіна, а також не надавати своєї матеріальної чи дипломатичної підтримки будь-яким підприємствам такого характеру в згаданій зоні.
«Стаття IV. Німецький уряд ще раз заявляє, що він не має політичних інтересів у Персії, і що він переслідує там лише комерційні цілі. Він визнає, з іншого боку, що Росія має особливі інтереси в Північній Персії з політичної, стратегічної та економічної точки зору.
«Німецький уряд також заявляє, що він не має наміру домагатися, заради власної вигоди, або будь-яким чином підтримувати, як для своїх власних підданих, так і для підданих інших націй, будь-яких концесій на залізниці, дороги, пароплавні маршрути, телеграфи чи інші концесії територіального характеру на північ від лінії, яка починається в Касріхіні, перетинає Іспаган, Джезд і Хах і закінчується в Афгані. кордону на широті Гасіка, якщо німецький уряд прагне до таких поступок, він повинен перш за все домовитися з російським урядом.
«З іншого боку, російський уряд погодиться визнати щодо німецької торгівлі в Персії принцип абсолютної рівності».
Публікація цієї угоди, природно, викликала рішучу сенсацію в Туреччині та Персії, і великого візира допитали про це в палаті депутатів у Константинополі. Йому було дуже мало що сказати, і він, очевидно, був дуже збентежений. Він пояснив, що домовленості було досягнуто без попередніх нарад з його урядом, але були отримані запевнення як від Німеччини, так і від Росії, що інтереси Туреччини будуть повністю захищені. Як і плани оскільки транспортні лінії, оприлюднені цією угодою, безпосередньо перешкоджають правам, наданим Честерському синдикату, уряду Сполучених Штатів необхідно буде взяти участь у будь-яких переговорах, які можуть послідувати, або повністю відмовитися від участі в розробці матеріальних ресурсів Туреччини.