Кавказці завжди славилися майстрами золота та срібла, і в кожному музеї Європи можна знайти приклади їхньої майстерності та смаку. Навіть сьогодні на базарах старого Тифлісу довгі вулиці зайняті виключно спритними майстрами, які виготовляють чашки та глечики, ручки для мечі та ножі, пістолі та рушниці, прикраси для тіла та домашнього вжитку, чаші та посуд для столу та всілякі декоративні та корисні речі з дорогоцінних металів. Вони особливо майстерно поєднують залізо і срібло, залізо і золото, хоча це мистецтво ніколи не досягало там такої досконалості, як у подібних виробах у Толедо, Іспанія.
Ходять чутки про вугільні шахти, і вони, ймовірно, існують, але велика кількість лісу не спонукає людей працювати на них. Часто знаходять залізо та мідь, яких стародавні завжди мали вдосталь. Приблизно в двадцяти п’яти милях вгору по залізниці від Батума розгортається велика операція Caucasus Copper Company, американо-англійського синдикату. Вони вивозять велику кількість міді, в середньому 120 тонн на місяць, яку відправляють до Москви та Санкт-Петербурга для місцевих потреб. Близько восьмисот людей зайняті в шахтах і металургіях.
Нафта була відома в передгір'ях і уздовж морського узбережжя на східній околиці Кавказьких гір з найдавніших часів.
З кожного боку Кавказьких гір проходить залізниця. Вона з північного боку пролягає від Баку, нафтового центру, до міста Ростова, в гирлі річки Дон і витоку Азовського моря. Він на півдні пролягає від Батума до Баку і є основною магістраллю для транспортування нафти в інші частини Європи, крім Росії. Щорічні поставки очищеної нафти з Батума до решти світу становлять у середньому близько чотирьох мільйонів барелів, але російські нафтопереробники не можуть конкурувати зі Standard Oil Company ні за якістю, ні за ціною.
свого продукту. Російську нафту практично витіснили з усіх європейських країн, крім Туреччини, Румунії, Угорщини та Росії, і Standard Oil Company тепер є «Світлом Азії» без конкурентів.
Під час революції в Росії в 1905 році працівники обох нафтових компаній в Батумі страйкували. П’ятнадцять сотень людей на Нобелівській лаві і тисяча інших, які працювали в інших компаніях, залишили роботу, тому що нова конституція Росії, як вони її тлумачили, давала їм свободу чинити, що заманеться. Нафтові компанії, вважаючи, що вони володіють подібними правами, закрили свої склади і так і не відновили діяльність. Після того, як страйкарі отримали всю таку свободу, яку вони бажали, вони попросили, щоб їх забрали назад, але оператори похитали головами і сказали, що для них більше не буде роботи. Таким чином, з того часу населення Батуні скоротилося на кілька тисяч.