Краєвиди привернуть увагу багатьох туристів, хоча російський уряд про це мало піклується. Немає в Європі нічого величнішого чи дикуннішого за канони, ущелини та гірські вершини Дарієлу; вони дорівнюють, якщо не перевершують, найсміливіші форми природи в Альпах. Глибина однієї гармати становить 4000 футів, стіни майже перпендикулярні, а протягом сімдесяти п’яти миль або й більше скелі й скелі з обох сторін піднімаються на висоту 1500 і 1800 футів. Від моменту входу в канон на півночі до виходу мандрівника з нього на півдні відстань становить близько сімдесяти п’яти миль, і немає жодної милі без особливого інтересу та привабливості. Річка Терек, що бере свій початок серед вічних снігів Казбеку, бурхливим потоком пливе на північ, а за її руслом йде проїзна дорога. На південному схилі річка Кура, що народилася в льодовиках Казбека, веде до міста Тифліс. На три чверті дистанції канон достатньо широкий, щоб пропустити півдюжини залізничних колій, не викопуючи траншеї на річці чи не розриваючи дорогу зі скелястого схилу гори, але в двох-трьох вузьких місцях знадобиться важка кам’яна кладка. Пейзаж нагадає вам фіорди Норвегії більше, ніж будь-що, що ви коли-небудь бачили в Швейцарії чи Сполучених Штатах, і його найбільша привабливість пов’язана з лісами та підліском, якими кожен схил гори вкритий аж до снігу.
У двадцяти семи милях від Владикавказу, йдучи на південь, с дорога раптом різко повертає за скелясту точку, і мандрівник опиняється віч-на-віч перед Казбеком, крутим блискучим сніговим куполом, що здіймається над морем на 16 523 фути. На сніговій лінії, що становить приблизно 9000 футів, у найбільш дикій частині хребта є маленьке село з такою ж назвою, і російський уряд тримає там будинок відпочинку для притулку для тих, хто бажає піднятися.
Згідно з місцевим переказом, Прометей був прикутий до якоїсь прірви на схилах Казбека. Екскурсоводи покажуть точне місце, так само як відвідувачам Chateau d'lf у гавані Марселя показують саме те підземелля, в якому був ув'язнений герой знаменитого роману Олександра Дюма «Монте-Крісто». Вони забувають, що обидва були героями фантастики, а Схил, пишучи свою трагедію, очевидно, не знав географії Кавказу, бо він описує скелю, що нависає над морем, і на відстані більше трьохсот миль видно кілька чудових льодовиків, серед яких льодовики Дієвдорака, які є одними з найбільших у світі й взагалі найширшими в Європі.