Члени «Колонії», як її завжди називають, ніколи не намагалися сповідувати росіян чи інших сусідів, але є фанатичними у своєму протестантизмі, який не дозволяє їм одружуватися чи навіть змішуватися з віруючими інших віросповідань. Вони мають здорову протестантську зневагу до мусульман, а також до вірмен. Вони вважають перших гіршими за язичників, а других — зрадливими, брехливими та нещирими у своєму сповідуванні християнського віровчення. Між собою вони розмовляють лише німецькою, хоча в ділових операціях змушені користуватися російською. «Колонія» спочатку була окремим містом, але коли до Тифлісу була побудована залізниця станція була розташована на дальньому краю поселення, і з того часу прогалина була заповнена, і німці потрапили в оточення росіян, персів, вірмен, татар і представників численних інших рас, які утворюють тут населення. Але вони все одно зберегли свою винятковість. У них є власні пивні та розважальні заклади, а також своя церква та школи, і вони обмежують свою торгівлю своєю власною расою, наскільки це можливо.
Лютеранська церква є великою гарною будівлею, до якої під керівництвом пастора Майєра прилягає школа для навчання вчителів, місіонерів, служителів та інших релігійних працівників для багатьох німецьких колоністів по всьому Кавказу. Чотири милі в країні — німецьке фермерське поселення, схоже на сільськогосподарське село на батьківщині, наскільки це можливо тут, з великими стайнями, дворами для худоби та свинарниками, а також доказами німецької ощадливості з усіх боків. Їхні садові фрукти, їх полуниця та садовий візок завжди є першими та найкращими на ринку та мають найвищі ціни, і вони дають цінний наочний урок для російських та гегіанських фермерів, який, однак, не є наслідуванням «так близько», як могло б бути.
Палац намісника є мініатюрною копією Зимового палацу в Санкт-Петербурзі, такого ж архітектурного плану і пофарбованого в той самий теракотовий колір, але розміром не більше однієї десятої. Він стоїть на головній вулиці з великим садом позаду, а через вулицю — казарми охоронців, які, здається, потрібні. Для запобігання підходу сторонніх осіб на тротуарі встановлено дерев’яні огорожі будівлі достатньо, щоб завдати будь-якої шкоди, оскільки дехто з людей унизу вміє погано кидати бомби, а стовпи та перила пофарбовані смугами, як стовпи перукарів. Гвардійці віце-короля носять грузинську форму, червоні мундири. Це вражаючі хлопці, яких часто приймають за козаків, а вартові додають картині нотки колориту. Біля входу зазвичай чекає наказу дроски, запряжена красивим чорним жеребцем, а на ісвостіка, як називають водія, варто подивитися.