Варто їхати з Ерівані, і навіть з Тифліса, якщо тільки сказати, що ви там були. Відвідати найстарішу громаду на всій земній кулі — велика честь, і Ной почувався б дуже добре, якби дізнався, що люди прибули аж з Америки, щоб надати його місту таку честь. На жаль, немає жодних записів про претензії сонного маленького місця; немає історії тих насичених подіями днів; найстаріші мешканці мертві; і єдиною основою для традиції є кілька розпливчастих слів у Біблії.
Ной похований поблизу Дамаска, де його могила має сорок п’ять футів завдовжки, і тамтешні люди скажуть вам, що він був дуже високою людиною. Його дружина похована в селі Маро, біля підніжжя Арарату, де вона померла через кілька років після висадки. Не дали бідній жінці дожити до слави нащадків. Місцеві традиції також поміщають Едемський сад у цю околицю, у долині Аракс, біля підніжжя Арарату, через який пролягає велика дорога з Ерівані в Персію, якою йшли шість тисяч років у мирі та під час війни, і вона була каналом торгівлі з тих пір, як люди почали торгувати одне з одним. Він також був ареною невимовної бійні та страждань, і за контроль над ним було проведено сорок битв. Цю дорогу протоптали могутні війська Кіра, Дарія, Ксеркса та Олександра Македонського, і Ганнібал повів цим шляхом свої легіони, щоб завоювати Кавказ. Зараз цю трасу контролюють росіяни і вони її купили, віддавши багато життів.
Все, що залишилося від пам’ятної епохи світової історії, в якій Ной був головною дійовою особою, це сама гора Арарат, і багато мудрих людей вважають, що там було загальне нерозуміння щодо цього. Шановного Джеймса Брайса, посла Великої Британії у Вашингтоні, який написав книгу про цю країну тридцять п’ять років тому, можна вважати найнадійнішим авторитетом, і з його дозволу я можу процитувати його на цю тему. Він каже:
«Єдине топографічне посилання в розповіді Святого Письма про потоп можна знайти в словах. Буття VIII, 4 — *У сьомому місяці, на 17-й день місяця, ковчег зупинився на горах Арарату», що можна прийняти як еквівалент *на горі (або в) Арараті».