Століттями вважалося, що вершину Арарату неможливо досягти, і навіть сьогодні найвищі вірменські священнослужителі наполягають на тому, що Бог зробив неможливим для людських ніг піднятися на неї. Вони наполягають на тому, що вершини ніхто ніколи не досягав і ніколи не досягне, але сходження здійснили щонайменше чотирнадцять-п’ятнадцять досвідчених альпіністів. Сам містер Брайс не тільки зробив найшвидшим зафіксовано сходження в 1877 році, але піднявся абсолютно сам. Російський генерал-губернатор в Еривані надав йому охорону з козаків і кількох курдів-носіїв, які, досягнувши висоти дванадцять тисяч футів, відмовилися йти далі, і о першій годині ночі містер Брайс вирушив на самоті, досягши вершини близько другої години дня наступного дня й повернувшись до табору тієї ж ночі.
З дитинства він мріяв піднятися на Арарат, що було пов’язано з асоціаціями з Біблії та читанням, коли хлопчиком, захоплюючої розповіді про сходження Доктора Папуги, першої, наскільки відомо, людини, яка досягла вершини.
Є дві вершини, звані Великий і Малий Арарат, приблизно в семи милях одна від одної. Великий Арарат піднімається на висоту 17 323 футів від рівнини Аракс, будучи; Друга гора за висотою на захід від Гімалаїв, Ельбурз, розташована на Кавказі, одна перевершує її з висотою 18 493 футів. Малий Арарат піднімається на 13 300 футів і майже ідентичний за формою своєму великому супутнику. Обидва є дрімаючими вулканами, і хоча на пам’яті людей не було жодного виверження, землетруси траплялися часто і завдавали значної шкоди. Межа вічного снігу становить тринадцять тисяч футів, а вершина Великого Арарату завжди покрита, майже! досконалий бездоганно-білий купол, що височіє на фоні блакитного неба. Це одна з найкрасивіших гір. На висоті приблизно 5600 футів на схилах Великого Арарату раніше стояло вірменське село під назвою Аргурі, що вірменською назвою означає «він посадив виноградну лозу». Згідно з традицією, вірменська церква з восьмого століття займала місце, де Ной побудував свій вівтар і приніс свою першу жертву після виходу з ковчега.
і здійснив безпечний спуск з гори разом зі своєю родиною та живими істотами, які були врятовані разом з ним. В Арґурі *"він посадив виноград" і вирощував виноград, робив вино, пив до надлишку і потрапив у подряпину, описану в книзі Буття ix, 20. До 1840 року, коли село було зруйновано землетрусом, люди все ще вказували на справжню виноградну лозу, про яку йдеться, посаджену руками патріарха.
Біля села колись була літня резиденція перських правителів цієї країни, але вона була зруйнована разом з рештою і більше не відновлювалась.