Американська рада в Туреччині. Він був окупований лише в 1872 році. У цьому районі, будучи штаб-квартирою одного з підрозділів вірменської церкви (монастир, у якому проживає Вартебад, розташований на острові в озері Ван), місіонерська робота спочатку просувалась дуже повільно. Люди з підозрою ставилися до прибулих незнайомців. Одним із перших посланих місіонерів був лікар, доктор Дж. К. Рейнольдс із Лонг-Медоу, штат Массачусетс, і значною мірою завдяки його впливу було подолано раннє упередження. Протягом останніх десяти років медична робота стрімко розвивалася, аж поки не з’явилася добре організована й обладнана американська лікарня з медсестрою, навченою американцями. Щороку лікується приблизно десять-дванадцять тисяч пацієнтів, включаючи курдів, турків і вірмен усіх класів і всіх верств суспільства.
Під час вірменської різанини в 1895 році сім чи вісім тисяч біженців були прийняті на базу місії, і їх там годували кілька днів, поки хвилювання не минулося. Серед вірмен було відчуття, що безпеку можна знайти лише в американських приміщеннях. Дотримуючись загального звичаю наших місіонерів у таких випадках, зброю не дозволяли вносити, і впускали лише тих, хто був готовий здати свою зброю біля воріт. Через таке ставлення уряд був готовий, якщо його попросять, надіслати солдатів для охорони приміщень, щоб ніхто, хто досяг місіонерської території, не був поранений.
Після масових вбивств через смерть такої кількості найманих працівників і втрату врожаю панувала така бідність, що виникла необхідність зробити місію у Вані станцією допомоги та постачання для всієї цієї частини. Гроші були відправляються з Європи та Америки у великих кількостях. Насіння було куплено для фермера, щоб він міг засіяти свою землю, коли настане час посіву. Оскільки більшість худоби було вигнано, волів привезли з віддалених районів і позичили фермерам, щоб вони могли орати свою землю; і куплено для них багато сільськогосподарського знаряддя. У місті було відкрито пекарні та організовано різноманітні галузі промисловості, так що на рік чи два місія перетворилася на вулик промисловості, віддаючи більше часу та сил служінню фізичним потребам людей, ніж проповіді та навчанню, щоб продемонструвати людям фундаментальні принципи християнства.