Гарпут — столиця однієї з найбільших і найважливіших внутрішніх провінцій Турецької імперії, яка називається
Мамуретта-уль-Азіз. Це місто з приблизно 20 000 мешканців, розташоване на вершині невеликої гори, яка різко піднімається з рівнини на тисячу футів нижче. Рівнина тягнеться до річки Євфрат і є однією з найбільш родючих і густонаселених частин Туреччини. Резиденція губернатора знаходиться на схилі гори в місті під назвою Мезерех, населення якого за останні десять років швидко зросло, тоді як Гарпут практично зупинився. Є й інші великі міста, такі як Малатея, за два дні на захід від річки Євфрат, Діарбекір, за два дні на північний захід, і Егін, ще далі на північ, у межах провінції.
Було неминуче, що цей центр багатства та населення мав бути обраний Американською Радою п’ятдесят і більше років тому як центр, з якого можна було б виконувати місіонерську роботу в цьому окрузі. Люди виявилися надзвичайно розумними та заповзятливими. Вони швидко відреагували на західні ідеї, які місіонери принесли в країну. Саме з цієї провінції перші емігранти прибули до Америки у великій кількості, і сьогодні вірмен і турків у Сполучених Штатах з Мамуретта-уль-Азіза, мабуть, більше, ніж з будь-якої іншої окремої провінції імперії, незважаючи на те, що від Гарпута до Чорного моря потрібно пройти від чотирьох до п’ятисот миль, і майже така ж відстань до Середземного моря на південному заході.
Народ швидко відгукнувся на пропозицію сучасної освіти. Цьому природному пориву дуже сприяли молоді люди, які приїхали до Сполучених Штатів і повідомили про велику цінність освіти англійською мовою. Це було природно для шкіл, починаючи з самого початку початок місіонерської діяльності, щоб пройти через етап швидкого розвитку, поки не виник коледж, який спочатку називався «Вірменський коледж», тому що Гарпут дійсно знаходиться в серці стародавньої Вірменії, а також тому, що студенти були переважно вірменами. Коли турецький уряд став підозріло ставитися до всього вірменського, виникла необхідність змінити назву коледжу, і відповідно він з тих пір став називатися «Єфратський коледж».
На відміну від інших американських коледжів у Турецькій імперії, він був спільним навчанням із самого початку, оскільки в ньому були відділи як для жінок, так і для чоловіків. Вони підпорядковуються одній адміністрації, хоча, звісно, обидві статі не можуть змішуватися в одній шкільній кімнаті, і лише в кількох випадках у наступні роки вони могли декламувати разом. Проте з самого початку вчителі на хлопчачому відділенні також проводили заняття на жіночому відділенні, і заклад перебував під єдиним президентом. Дівоче відділення мало окремого завідувача, який мав звання декана.