«Раніше кожен чоловік, який сповідує християнську віру, від дати свого народження до дати смерті повинен був сплачувати податок у розмірі 2,50 доларів на рік замість військової служби, тому що в армію приймалися лише мусульмани. Це правило було скасовано, і члени всіх релігійних конфесій, євреї та язичники, тепер мають право на військову службу і змушені служити в армії три роки, коли вони досягнуть повноліття. Збільшилася еміграція, яка стає дуже великою Деякі з наших найбільш перспективних молодих людей серед вірмен і греків їдуть до Америки, серед інших, щоб працювати на фабриках сорочок і комірів у штаті Нью-Йорк. Інші поїхали на взуттєві фабрики в Массачусетсі та займалися іншими справами в Сполучених Штатах, куди їх друзі поїхали раніше і знайшли для них посади. Протягом останніх кількох місяців шістдесят багатообіцяючих молодих чоловіків з нашої маленької протестантської громади виїхали до Сполучених Штатів, і таким чином наші школи та церкви виховують майбутніх американських громадян.
«Ця еміграція викликана не лише бажанням уникнути військової служби, а значною мірою заради того, щоб покращити свій стан. Якби був спільний ворог, якби Туреччина перебувала у стані війни з якоюсь іноземною державою, християнські молоді люди були б цілком готові піти в армію, але вони бояться бути відправленими до Аравії для придушення повстань мусульман, обов’язок, з якого жоден солдат ніколи не повертається, або до Македонії, щоб придушити їхні повстання. одновірців у цій провінції.
«Турецький уряд намагається зробити військових служба більш приваблива для християнських молодих чоловіків і призначив кількох найрозумніших молодих хлопців офіцерами. Він забезпечує військові школи для навчання як християнських, так і турецьких кадетів, і, як тільки вони будуть компетентними, надає їм посади в жандармах.
«Вартість життя у Вірменії поступово зростає протягом кількох років, - продовжив доктор Кроуфорд, - що є серйозною проблемою для вчителів, а також для пасторів грецької та вірменської церков, які дуже погано платять і отримують ледь на їжу. Друзі закликають пастора нашої протестантської церкви поїхати до Дакоти, де є кілька процвітаючих вірменських колоній. У нас є акуратна маленька протестантська церква Тут вранці проводяться богослужіння на грецькій, а ввечері - багато турків, хто з цікавості, хто з інтересу, він охоче вислухає те, що ти хочеш сказати, справді, в турку є багато чого доброго, він працьовитий чесний; і ми можемо порозумітися з ним дуже легко, якщо його релігійні забобони не збуджуються і йому буде надано хороший уряд».
РОЗДІЛ VIII
РОКУ