Деякі з бажаних привілеїв уже надано. Містер Штраус забезпечив їм фірми, які надають кожній американській школі та місії в Туреччині права та привілеї, якими не користуються навіть турецькі установи, і право власності на кожен із 161 різного майна Американської ради іноземних місій тепер може належати цій організації, а не на ім’я якоїсь особи, що раніше було необхідно, оскільки турецький уряд не визнавав її корпоративного існування.
Уряд Сполучених Штатів не бажає вимагати відшкодування за втрату американських життів і майна під час різанини, оскільки нинішній уряд жодним чином не несе відповідальності. Навпаки, масові вбивства були частиною невдалої змови з метою її повалення, і покарати нинішню адміністрацію за ворожі дії її ворогів було б не тільки несправедливо, але й послабило б її позицію серед народу. Турецький уряд потребує і заслуговує на підтримку іноземних держав, і зараз має всі проблеми, з якими він може зайнятися.
Більше немає жодних сумнівів, що Абдул Гамід, покійний султан, спланував і наказав загальну різанину християн у Константинополі та інших частинах імперії на п’ятницю, 14 квітня, щоб змусити європейські держави захопити й окупувати місто. Таким чином він сподівався врятувати свій трон. Це неодноразово визнавали ті, хто на той час був у його довірі. Це була остання відчайдушна боротьба, але Шевкет-паша, командувач військами, які були вірними молодотуркам, отримав сповіщення та продовжив так, що він зміг напасти на Константинополь напередодні, і таким чином запобігти жертвоприношенню християнських життів і майна в турецькій столиці, подібно до того, що відбулося в Адані, Мараші, Тарсусі, Айнтабі та інших місцях у центральній Туреччині.
У кожному разі офіцер особистої охорони султана з'являвся на місцях, де кілька днів тому відбувалися масові вбивства, приносячи вказівки чиновникам і поліції, і кілька місцевих чиновників з того часу зізналися, що вони просто виконували накази, отримані з Константинополя, і тому не несуть відповідальності ні за що, що сталося. У деяких місцях мусульманські священики з'являлися і проповідували в мечетях, закликаючи людей розпочати священну війну і вбивати всіх християн, починаючи з наступного дня.
Повстання регулярної армії в Константинополі 13 квітня 1909 року було частиною змови, а 14 числа, після регулярного саламлік, або поклоніння султану в його мечеті, вони очікували сигналу для загального винищення вірмен, греків та інших християн, а також європейців, подібно до того, що відбулося багато років тому.