Зороастр, засновник поклонників вогню, жив у Персії до часів Кіра Великого і приблизно за шістсот років до нашої ери. Він навчав про існування Вищої істоти, яка створила двох інших могутніх істот і передала їм стільки своєї власної природи, скільки йому здавалося добрим. Один з них, Ормузд, залишився вірним і вважався джерелом усього добра, тоді як Аріман повстав і став творцем усього зла на землі. Релігійні обряди вогнепоклонників були надзвичайно прості. Вони обожнювали вогонь, світло і сонце як емблеми Ормузда, джерела всякого світла і чистоти, і відправляли своє поклоніння на вершинах гір, не маючи ні храмів, ні вівтарів, ні зображень. Їхніх жерців називали волхвами, чия вченість була настільки славною, що з тих пір їхня назва застосовувалася до астрологів, пророків, некромантів і всіх орденів магів і чарівників.
Релігія Зороастра продовжувала процвітати після введення християнства і в третьому столітті була домінуючою вірою на Сході, поки завоювання Персії мусульманами в сьомому столітті не змусило більшу кількість вогнепоклонників зректися своєї віри. Ті, хто відмовився, втекли до Індії, де вони й досі існують під назвою парси, що походить від парс, давньої назви Персії. У Бомбеї парси — підприємливий, розумний і заможний клас населення, який вирізняється своєю чесністю та діловими здібностями. Вони мають численні храми, в яких поклоняються вогню як символу божественності.
Цей храм стояв у селі Сурахани, приблизно в десяти милях від Баку. Нині ділянка належить Нафтовій компанії Коковева. Він був покинутий приблизно в 1880 році сторіччя або два до цієї дати паломники прибули аж з Індії, і парські купці з Бомбея, відомі своїм багатством і підприємливістю, давали гроші для підтримки вогню та розваги паломників.
Чому храм був покинутий і дозволили погасити світло, мені не вдалося з’ясувати. Єдине розумне пояснення полягає в тому, що після того, як ця частина світу була вирвана у Персії росіянами, щось повинно було статися, або, можливо, були введені якісь правила, які ускладнювали або унеможливлювали продовження церемоніалів і паломництва. Як би там не було, форма богослужіння і національність віруючих поступово змінювалися, до цих пір росіяни і вірмени обожнюють масло за гроші, які воно приносить, а не за його символічне значення.