Ростов-на-Дону, столиця козацтва, це живе місто, з підприємливим і процвітаючим населенням 160 000 і більше; широкі вулиці, чудові ділові квартали, красиві будинки, привабливі парки, чудові церкви та всі сучасні покращення. Це один з найбільших зернових портів у світі, який вигідно розташований у гирлі річки Дон і у витоку моря.
Азов, але ця водойма настільки мілка, що більшість зернових барж, які спускаються річкою, буксирують до Таганрога, наступного порту, приблизно за тридцять миль нижче, де достатньо води, щоб вмістити 2500-тонний пароплав. Канал у Ростова всього дванадцять футів. Азовське море дуже мілководне по всій своїй площі і має плоскі піщані береги, які так пологі, що купальник може пройти дві-три милі у воду, не намочивши вуха. Російський уряд пообіцяв прокопати глибше русло і, можливо, зробить це днями.
Долина Дону — відоме пшеничне поле, що тягнеться на сто миль або більше по обидва боки його берегів і дає великі врожаї. Землею переважно володіли козаки. Вони дуже прогресивні та шукають найефективніших засобів примноження своєї праці. Тому Ростов має величезну торгівлю сільськогосподарськими машинами та знаряддями. Кілька американських компаній мають там представництва. Козаки купують багато машин і знарядь, здебільшого російські плуги, американські жниварки, граблі, розкидачі тощо та англійські молотарки.
Долиною Дону володіють козаки. Вся провінція належить племені колективно і розподіляється на ділянках різного розміру між різними родинами, які займають і обробляють її покоління за поколінням, хоча титул залишається за племенем. Рибний промисел у річці й Азовському морі, ліс на схилах гір і все інше на шляху нерухомого майна належить племені спільному. Частина козаків має особисті статки, бідних немає. Тим не менш, тих, хто заощаджує гроші і дозволяє їм накопичуватися шляхом вдалого інвестування, порівняно небагато. Більшість – марнотрати. Вони знають про них піклуватиметься їхнє плем'я, а це позбавляє стимулів до економії. Індивідуальне багатство складається з коней, великої рогатої худоби, цінних паперів, домашніх меблів, прикрас та різного роду інвестицій. Кожен козак, отже, коли народжується, одразу є землевласником.
Назва козак спочатку писалася «Касак» і є татарським словом, що означає бродяга. Це свідчить про походження цього відомого роду. Корінні козаки були авантюристами та розбійниками з Черкесії, Дагестану, Грузії та інших частин Кавказу, неспокійна вдача яких вигнала їх з батьківських домівок. Вони приєдналися до росіян, які жили вздовж берегів річки, і склали частину царських підданих, відомих як «донські козаки».