Прекрасні вороні коні, на яких їздять козаки і якими захоплюється кожен, хто відвідує Росію, походять переважно з Тамбовської губернії, на південний схід від Москви, на північний схід від Одеси, на північний захід від Ростова і прилеглих до козацької губернії. Це підщепа була завезена з Аравії князем Орловим, відомим фаворитом імператриці Катерини II, і була розсіяна ним серед тваринників у різних частинах Європейської Росії. Тамбофф став центром племінної справи, оскільки умови там найбільш сприятливі. Його можна назвати Кентуккі Росії. Майже всі фермери мають племінні заводи. Є кілька маєтків з тисячами кобил, які щороку відпускають по лошаті. Усі вони мертвотно-чорні, без жодної вади, з довгими хвостами, красивими густими гривами, лагідною вдачею, великою швидкістю та витривалістю. Заводчик ніколи не продає кобилу; ти ніколи не бачиш, щоб кобила працювала в упряжці — завжди жеребець, і вони коштують на фермі від двохсот п'ятдесяти доларів і вище.
Фермери півдня Росії цілком задоволені нинішніми умовами. Вони завжди були вірні цареві, але! вони аплодували конституції і одностайно схвалили законодавчий уряд. Вони також дуже загалом підтримують платформу конституційних демократів, яка виступає за те, щоб міністерство відповідало Думі, а не царю, і таким чином мати парламентську партію, як у Великій Британії.
Уряд заснував низку земельних банків, щоб позичати гроші фермерам для купівлі землі та покращення своїх володінь. Коли на продаж виставляється великий маєток, державні оцінювачі ділять землю на невеликі ферми, які встановлюють вартість і видають акти покупцям. Земельний банк авансує гроші та бере нерухомість під заставу на тридцять п’ять років під 334 відсотки, 23^ відсотки, які розглядаються як відсотки, і ^ відсотків, які поміщаються в поглинальний фонд для викупу облігацій, випущених для залучення грошей на покупку.
Фермер сплачує свої річні відсотки в банк чотирма квартальними платежами. Мені сказали, що продаж земель, які належать короні та церкві, є практично а обман. Велику територію, що належала обом, було продано, але вона мала порівняно невелику вартість. Найкраща якість і найбільша частка як церковних, так і коронних земель були зарезервовані і не будуть продані, доки якась майбутня революція не змусить уряд розпорядитися ними.
Революція 1906 року практично забута. Як тільки фермери півдня Росії отримали закон, що дозволяє їм купувати власні ферми, вони добросовісно прийняли ситуацію і поклалися на те, що уряд чесно виконає свою частину угоди. Як тільки вони мають землю, яку можуть називати своєю, вони цілком задоволені.