КРИМ, найпрекрасніша перлина в короні царя, є трофеєм, захопленим Катериною Великою в одній із численних загарбницьких воєн, які росіяни вели проти Туреччини. Ці війни тривали з інтервалами протягом століть і триватимуть, доки патріарх грецької православної церкви знову не очолить Святу Софію, найвідомішу з усіх магометанських мечетей — колись християнський храм. Турки залишили знак хреста на фронтоні над входом, що звернений до Мекки, як нагадування та глузування християнському світу.
Після захоплення Криму Катерина спробувала здійснити мрію Петра Першого, вигнавши турків з Європи. Вона проголосила свою верховну владу над усім північним узбережжям Чорного моря і готувалася звести свій трон у Константинополі. Це був чудовий план завоювання, і його можна було б здійснити, якби не спалахнула Французька революція та національне повстання під проводом Костюшка в Польщі. Таким чином її увагу було відвернуто від півдня, і Миколі, «залізному царю», залишилося підкорити Кавказ і розширити межі Росії до Каспійського моря.
У 1787 році Катерина здійснила тріумфальну подорож, щоб відвідати свої нові володіння. Їхала на колісниці, покритій с сусальне золото та її монограма в діамантах на дверях. Осі коліс були всіяні дорогими дорогоцінними каменями, і смертні ніколи не використовували такого чудового спорядження. Він перевершував колісниці фей, і ви можете побачити його, якщо забажаєте, збереженого разом з іншими реліквіями найрозкішнішої з усіх цариць у Кремлі в Москві.
Імператрицю скрізь приймали з великим ентузіазмом громади, які завоювали її воїни. Фестивалі та ілюмінації були підготовлені, щоб вразити її вірністю її нових підданих, а князь Потьомкін, її намісник, побудував дорогу довжиною 200 миль через пустелю, щоб її подорож була більш комфортною. Вона була переконана в славі та процвітанні своїх володінь, і над воротами, через які вона пройшла в місто Клерсон, що в тридцяти милях на північ від Одеси, був такий напис:
«Це шлях до Візантії» — російська назва Константинополя.
У цій же війні Росія отримала Одесу і північне узбережжя Чорного моря. Олександр I відновив боротьбу в 1855 році з метою відібрати у султана південне узбережжя і північні провінції Малої Азії, коли втручання Англії, Франції та Сардинії викликало Кримську війну. Лише в 1877 році завоювання було відновлено Олександром II, і тоді Росія отримала Батум, східне узбережжя Чорного моря та частину Вірменії; позбавив Великого Турка Болгарію, Боснію і Герцеговину і встановив незалежність Чорногорії під захистом держав. І ще не кінець. Просування російських кордонів до Середземного моря та завоювання порту на Тихому океані як виходу для товарів із Сибіру — це