У кавказьких ущелинах понад одне покоління найздібніші полководці російської історії, включно з трьома царями — Миколою, залізним царем, Олександрами I і II — марно билися, щоб приборкати тих безстрашних людей, які, маючи один чоловік на сорок, перемагали їх часто в відкриті бої, а також у засідці серед неприступних фортець природи. Лише тоді, коли ресурси країни були вичерпані і майже всі міста були спустошені, а популяція вояків була майже винищена, вони здалися. Нарешті, коли подальший опір був неможливий. Князь Шамиль, пророк, священик, астролог і некромант, спадковий султан тих татарських племен, поклав свій окровавлений ятаган до ніг генерала Барянтинського і склав присягу на вірність Олександру II. Володарю Кавказу, леву Дагестану, як називали старого воїна, було дозволено здійснити паломництво до Мекки, де він помер від розбитого серця біля могили Пророка і був похований у священному місті. Після капітуляції його воїни осіли на фермах і ранчо і були благословенні великим процвітанням, хоча вони неспокійні вдачі й час від часу демонстрували гнів і невдоволення, що вимагало дисципліни.
Чоловіки Дагестану - нестримні бійці. Вони успадкували свої войовничі звички і ніколи не бувають такими щасливими й задоволеними, як коли беруть участь у відчайдушній кампанії. Під час війни 1877-8 років між Туреччиною та Росією багато більш фанатичних мусульман перейшли до Малої Азії та приєдналися до армії султана, оскільки вони визнавали його падишахом ісламу та прямим наступником Пророка. Але після укладення миру більшість із них повернулися до своїх домівок, а генерал Лоріс Мелікофіф, один із небагатьох вірмен, які досягли військових відзнак і отримали почесті на російській службі, став їхнім губернатором.
Меліков — чудова людина. Він провів камеруборотьбу проти Туреччини на схід від Чорного моря під номінальним наглядом великого князя Михайла, брата царя, став ад'ютантом імператора, а в двадцять дев'ять років став головнокомандуючим на Кавказі. Як правило, з вірмен не виходять хороші солдати. Вони торговці, а не військові, але Меліков вважається одним з найяскравіших і успішних полководців російської армії.
Першим і єдиним важливим містом на залізниці між Баку і Владикавкою є Дербент, ринок для продукції великої площі добре оброблених полів, для вовни тисячі отар і шкір тисячі стад. Значна частина деревини з кавказьких лісів також переправляється звідти через Каспій і йде до Туркестану. Велика частина вантажів вантажиться на баржі, відбуксирується до Астрахані, а звідти по Волзі вгору по Волзі до Москви, Кавані та інших виробничих центрів.