Основоположником трагедії про Мазепу, героя Байрона, був Іван Стефанович, син черкаського князя, і народився в 1644 році. Перебуваючи пажем при дворі одного з дрібних князівств Росії, дворянин дізнався, що його дружина закохана в красивого молодого горця, і з жорстокістю, характерною для татарського роду, змусив роздягнути догола і зв’язати хлопця. задня частина a дикий кінь, якого розпустили по степах. Після днів поневірянь без їжі Івана непритомного занесли в козацький табір і через деякий час став писарем гетьмана або старшиною. Його вплив зростав, поки в 1687 році його не обрали отаманом. Він викликав захоплення Петра Першого, який дарував йому титул українського князя, але через кілька років, коли Петро скасував деякі давні привілеї та вольності козаків, він організував повстання проти свого патрона. Перш ніж він встиг публічно виступити, змову було розкрито, і Мазепа втік за захистом до двору шведського короля Карла XII. Не зумівши схопити повстанця, Петро Перший наказав повісити його опудало на шибениці перед палацом, а його столицю Батурин пограбували, спалили і зрівняли з землею. Романтичний шлях Мазепи, окрім поеми Байрона, став сюжетом для кількох романів і драматичних творів, а також запропонував тему для кількох відомих картин.
Здається, в атмосфері Кавказу є щось таке, що додає релігійні ідеї та надихає на дивні тлумачення Біблії. Більшість населення були колишніми мусульманами, але велика кількість була навернена до російської церкви, хоча активна пропаганда не дозволена урядом. Існує близько 500 000 протестантів з Вюртемберга та інших німецьких земель, які були спонукані оселитися там під час правління Катерини II. Вони твердо тримаються своєї віри і майже в кожному місті збудували лютеранську церкву, де пан пастор доповнює свою мізерну платню землеробством або садівництвом.
Одна з найхимерніших сект дисидентів, яка зникла від ортодоксальної грецької організації називається «Сгранники», що означає «мандрівники». У них немає ні домівок, ні молитовних будинків; немає священиків чи організацій. Їхні проповідники обираються з числа найрозумніших членів громади, які проповідують, хрестять, відправляють панахиди, пояснюють Святе Письмо тим, хто запитує, і часто викладають у парафіяльних школах.
«Мандрівники» стверджують, що вони єдині правдиві та буквальні послідовники Христа. Вони «відмовилися від усього», як Він наказав. Вони засуджують Російську Церкву за те, що вона зіпсувала простоту первісної віри. Вони засуджують чудовий ритуал і показні форми богослужіння в храмах, які коштують мільйони рублів на непотрібну архітектуру, прикраси та одяг, які слід продати, а виручені кошти віддати бідним.