Офіційна резиденція генерал-губернатора, міська ратуша фантастичної східної архітектури та російський собор із п'ятьма зеленими куполами, окрім казарм і військового шпиталю, є найбільш помітними будівлями. Неподалік від міста є величезна військова школа, що вміщує п’ятсот кадетів, і шпиталь для хворих солдатів, майже стільки ж. Майже кожен другий чоловік, якого ви зустрічаєте на вулиці, носить військову форму, а їдальня в готелі схожа на офіцерську їдальню в штабі, бо більшість столиків зайняті полковниками й генералами та фаворитами з штабу. Ці знаки ілюструють значення Владикавки для російського уряду, і, хоча цар зараз у дружніх стосунках з усіма, його приготування до війни, здається, не припиняються. Окрім контролю над підходами до Даріельського перевалу, Владикавкас також є північною кінцевою станцією перевалу Маніссон, єдиної іншої автомагістралі на Кавказі, і з’єднаний із стародавнім містом Кутіас так званою Осетинської дорогою. Відстань довша, а схили важчі, ніж на Даріельському перевалі, але це найкоротший шлях до Батума та Чорного моря, і тому він має найбільше значення.
Обидва ці перевали добре укріплені, а на дорозі встановлено численні пам’ятники, щоб відзначити місця історичного значення та надихнути армію героїчними та патріотичними почуттями. Один із таких пам’ятників – на честь рядового солдата.
У 1840 році, під час повстання черкесів, Михайлівський форт, приблизно на півдорозі через перевал, був гарнізоном загону 77-го російського піхотного полку під командуванням капітана Ліко. Потрапивши в облогу повстанців і не маючи провіанту та боєприпасів, він вирішив підірвати це місце при наступному штурмі. Порошок, що залишився, було перетворено на міну та розміщено під єдиним підходом до форту, а рядовий на ім’я Архіппе Осіпов зголосився застосувати сірник. Коли обложені сили зламали ворота та прорвалися через арку, Осіпов випустив міну. Майже всі чоловіки російського гарнізону і всі вороги загинули, а ті кілька, хто вижив, повзли по дорозі, щоб повідомити новини.
Коли він почув історію, імператор видав генерал
Наказ, який наказує, щоб ім'я Архипа Осипова назавжди залишилося в списку сімдесят сьомого полку. Кожного ранку на параді викликається з рештою, коли перший сержант відповідає:
«Архип Осипов загинув за свою батьківщину і за славу Росії».
РОЗДІЛ XII ЧЕРКЕСИ І КОЗАКИ