Лорд Лукан, який командував кавалерією і який, як я вже сказав, був швагером Кардігана, був надзвичайно вражений, коли побачив, як інтерпретували його накази, а лорд Реглан, головнокомандуючий, був паралізований. Рух було видно від початку до кінця всієї армії, а червоні мундири Легкої бригади дозволяли спостерігати, як людина за людиною вривається в ряди росіян, чиї уніформи були сірими.
Якщо відсіяти єдине зерно істини з масиву аргументів і думок, звинувачення в Легкій бригаді було помилкою, скоєною запальним ірландцем, який неправильно зрозумів його накази і недосвідченість якого не дозволяла йому запідозрити помилку.
Генерал Боске, командувач французького контингенту, який був свідком атаки від початку до кінця, звернувся до полковника Лейярда з британської армії і зауважив:
«Це чудово, але це не війна.)
Лорд Теннісон і час освятили цю помилку, і, незважаючи на безглуздість вчинку та жахливу втрату героїчної крові, напад Легкої бригади є безпрецедентним проявом солдатської дисципліни та сміливості. Ніхто не хитався в строю, ніхто не вагався, щоб за наказом увійти в «щелепи смерті» і «пащі пекла», хоча кожен досвідчений рядовий, мабуть, розумів, що «хтось схибив». Але це був випадок: «Їм належить не міркувати, чому; їхня справа, а зробити й померти», і вони їхали вниз довгою долиною з тією самою холоднокровністю та вирівняністю, якими вони зберегли б на плацу.
«Коли їхня слава згасне? О, який шалений напад вони зробили!
Весь світ дивувався. Шануйте атаку, шануйте легку бригаду
Шляхетних шістсот!»
Флоренс Найтінгейл – безсмертна, адже вона була найцікавішою постаттю Кримської війни, її ім’я знає кожен школяр. Мільйони людей у всьому світі впізнали в ній «Ангела Криму», хоча ніколи не чули ні імені командира легкої бригади, ні імен генералів обох армій. І я не вірю, що один чоловік чи жінка з тисячі сьогодні можуть сказати, хто командував британськими військами чи французькими союзниками; Я сумніваюся, що один з десяти тисяч міг би назвати ім'я російського генерал-командувача; але слава Флоренс Найтінгейл всесвітня. Вона була першою жінкою, яка зайнялася професійною медсестрою; перший, хто слідував за армією в бойові дії, щоб доглядати за хворими і перев'язувати рани полеглих. Вона була єдиною жінкою, яка коли-небудь отримала орден «За заслуги перед Великою Британією» — найексклюзивнішу та найціннішу нагороду, за винятком Хреста Вікторії, яку може вручати король Англії. Кількість членів ордена обмежена двадцятьма чотирма чоловіками, як-от граф Робертс, лорд Кітченер, Джон Морлі, Джеймс Брайс, лорд Келвін, Джордж Мередіт і сер Лоуренс Алма-Тадема.