Флоренс Найтінгейл померла 14 серпня 1910 року у віці дев'яноста років, трьох місяців і двох днів. вона жила в Челсі, одній із околиць Лондона, і хоча її тіло виявляло недуги віку, її розум був таким же світлим, а її симпатії такими ж активними, як і тоді, коли вона отримала титул «Ангел Криму» в 1855-56 роках.
РОЗДІЛ XV ФЛОРЕНС НАЙТІНГЕЙЛ ТА ЇЇ ТВОРЧІСТЬ
У вересні 1854 року, після битви при Альмі, англійські газети були наповнені скаргами та протестами щодо поводження з хворими та пораненими в Криму, і сер Роберт Піл заснував фонд допомоги, який склав майже 60 000 доларів. Лорд Сідні Герберт, військовий міністр, запитав Флоренс Найтінгейл, чи не поїде вона до Туреччини з групою медсестер і здійснить схему допомоги, запропоновану вкладниками до фонду. Незвичайний факт, що його листа переслала на пошті одна з міс Найтінгейл, яка добровільно надала свої послуги не як керівник чи директор руху, а як звичайна медсестра.
Міс Найтінгейл було тоді трохи більше тридцяти чотирьох років. Вона була молодшою донькою Вільяма Шора Найтінгейла, нащадка відомої старої дербіширської родини зі значними багатствами, а її мати була донькою Вільяма Сміта, практичного філантропа, однодумця Вілберфорса у справі скасування рабства, тюремної реформи та подібних рухів, і протягом багатьох років члена Палати громад.
Міс Найтінгейл народилася у Флоренції, Італія, 12 травня 1820 р.; звідси її назва. З раннього дитинства вона була пов'язана з благодійними рухами, в яких брала участь
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
батько й дідусь були заручені, і природна схильність, а також глибоке співчуття стражданням спонукали її присвятити весь свій час доброзичливій праці замість того, щоб шукати суспільних насолод і відзнак. У дитинстві вона здобула ґрунтовну освіту, знала класику та сучасні мови та була однією з перших жінок, які почали вивчати медицину.
Вона набула практичного досвіду в лікарнях Лондона, Дубліна та Единбурга, провела три роки в Soeurs de Charity в Парижі, в Інституті протестантських дияконіс в Кайзерворті на Рейні та в лікарнях Берліна та Брюсселя, а в 1850 році, після повернення до Англії, взялася керувати будинком для хворих гувернанток у Лондоні. Вона також була залучена разом із сером Робертом Рейксом до організації «обірваних шкіл» і до сегрегації хворих дітей, які їх відвідували. Тим часом вона заснувала школу для медсестер — першу в Англії.