анархістів та інших агітаторів, а наступного дня почалася серія бунтів, що тривали весь тиждень; супроводжувався вбивствами, грабежами, підпалами, пограбуванням на дорозі, шантажем і затримкою всіх пасажирських поїздів на залізницях, що в’їжджали в місто. За цим заворушенням послідував загальний страйк, під час якого страйкарі підпалили склади, елеватори та інші будівлі вздовж доку, захопивши вантажі кількох пароплавів і викинувши їх у море. Майже всі доки Одеси були охоплені вогнем, і багато хто з бунтівників, сп'яніли вином та іншими спиртними напоями, знайденими під час грабунку, як кажуть, загинули в полум'ї. Точна кількість убитих під час заворушень ніколи не була встановлена, але оцінюється в шістсот чоловіків, а також кілька жінок і дітей. Фінансові збитки та матеріальні збитки склали кілька мільйонів доларів.
Поки це відбувалося, викрадений броненосець «Потьомін» стояв на якорі в гавані в межах видимості еспланади, яка є центром суспільних веселощів і плацом для одеситів. Наступного ранку моряки захопили два вугільники, приватну власність, і перенесли вугілля в бункери броненосця.
30 червня Чорноморський флот у складі чотирьох лінійних кораблів і п'яти торпедних катерів прибув до Одеси під командуванням старшого флагманського офіцера, і «Потьомкін» вийшов їм назустріч з готовими до бою палубами. Спочатку вона стояла поруч з лінкором «Георгій Вікторіус», екіпаж якого зустрів їх оваціями, а відразу після цього піднявся заколот, здолав своїх офіцерів, роззброїв їх і вивіз на берег, за винятком лейтенанта Григоркова, офіцера палуби, який покінчив життя самогубством.
Заколотники, повністю заволодівши Джорджем Вікторіусом, призначили комітет з двадцяти матросів, щоб взяти на себе керівництво. Почалася сварка, і частина екіпажу, керована частково страхом покарання, частково ревнощами та незадоволенням, взяла верх і під керівництвом боцмана здалася командувачу Одеського військового округу. Через кілька днів екіпаж визволив понад шістдесят сім ватажків заколоту і відновив присягу на вірність цареві. Після цього командир і офіцери судна піднялися на борт і приступили до своїх колишніх обов'язків.
Екіпаж транспорту «Прут» також збунтувався, схопив своїх офіцерів, убивши прапорщика та боцмана, які чинили опір. Але наступного дня вони обдумали ситуацію, звільнили своїх офіцерів і попросили їх знову взяти командування.