Румунії пощастило, що вона має надзвичайно багаті ресурси. Широкі рівнини в долині Дунаю дають величезні врожаї зерна і обробляються американською технікою. Кілька виробників сільськогосподарського знаряддя в Сполучених Штатах мають філії, продажі яких щороку досягають мільйонів. Румунія є найприбутковішим ринком для американського сільськогосподарського обладнання в Європі, за винятком Росії та Угорщини. Ферми великі і належать земельній аристократії — в країні немає дворянських орденів — які живуть у феодальній державі та мають армії слуг, які народилися й виросли на землі, яку вони обробляють. Власники землі називаються боярдами — той самий термін використовується в Росії — і прибутки, які вони отримують зі своїх земель, витрачаються на підтримку красивих і екстравагантних закладів у Бухаресті.
Є також величезні отари овець, які досягають мільйонів, і величезні стада великої рогатої худоби, розкидані серед передгір’їв і на гірських схилах. Барони овець і великої рогатої худоби Румунії також мають резиденції в Бухаресті і витрачають там багато своїх грошей. Мало хто з них намагається жити на своїх ранчо, які опікуються наглядачами, і вони нічого не роблять, щоб покращити умови своїх робітників або забезпечити їх школами чи навіть пристойним житлом. Фермерські села по всій країні
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
знаходяться в примітивному стані — гірше, ніж у Ірландії. Століттями їх не покращували, але селяни не нещасні чи невдоволені й не знають, що їхній стан можна покращити. Грецькі священики тримають їх у порядку та мають подібний вплив, як римо-католицьке духовенство в Ірландії та Італії, і хоча вони мають заслугу бути чесними та серйозними, більшість із них неосвічені, а деякі насправді неписьменні. Мені казали, що серед усього духовенства православної грецької церкви в Румунії ледве сотня студентів, хоча є близько семи тисяч церков, шість єпископів, два архієпископи та патріарх, який стоїть на чолі духовної системи країни.