ОДЕСА вступив у переговори з урядом про здачу корабля.
Було домовлено, що жодного з заколотників не можна заарештовувати, затримувати чи іншим чином втручатися в них, але що кожному чоловіку на борту буде дозволено висаджуватися та йти, куди він забажає, за умови, що ніяка зброя чи інше майно, що належить кораблю, не буде поранено чи винесено, і що все має бути залишено так, як було, коли спалахнув заколот. Також домовилися, що морякам потрібно дати п'ять днів, щоб покинути країну.
Ця домовленість була дотримана, і через п'ять днів «Потьомкін» був доставлений капітаном порту Констанца екіпажу офіцерів і солдатів російського флоту, які були вислані для цього з Севастополя. Її бункери заповнили вугіллям і відвезли назад до Севастополя, де її перефарбували та перейменували. У російському флоті ніколи не згадують про її надзвичайний досвід. Це болюча тема. Більшість заколотників покинули Констанцу і розсіялися по Європі. Ті, хто залишився в Румунії, були захищені, але багато інших були захоплені. Хтось сидить у в'язниці, когось розстріляли під час арешту, когось повісили за вироком військового суду.
ЗАХІДНЕ узбережжя Чорного моря ділиться на чотири частини — російську провінцію Бессарабію на півночі, смугу європейської Туреччини на півдні, а між цими двома конкуруючими державами знаходяться Болгарія та Румунія. Остання є недавньою державою, що складається з давніх князівств Валахії та Молдавії, які мають річку Дунай на півдні та Карпати на півночі та на заході. Угорщина знаходиться на іншому боці діапазону.
Румунія є найрозвиненішою з усіх балканських держав, але в той же час одна третина її території на північ і захід населена напівдиким класом пастухів — одним із найдивніших народів Європи. Вони слідують за своїми зграями в повній самоті серед високогір'я Карпат у теплу пору року, а взимку женуть їх у захищені долини та рівнини. Вони ніколи не приймають притулок на даху, але сплять серед своїх стад, як собаки, незалежно від того, яка холодна атмосфера чи глибокий сніг. Вони рідко розмовляють, і багато хто з них втратили мову під час свого самотнього існування. Вони самі по собі є расою. Вони абсолютно неписьменні; вони не можуть залишатися в містах, і вони носять свій власний костюм, що складається з грубого білого кольору вовняні сорочки, довгі мантії з вовни, товсті, як килим, і високі шапки з овчини з вовною на них. Волосся вони відрощують, поки воно не звисає їм на плечі, а борода іноді сягає їм талії. Вони дуже забобонні; вони знають усі ознаки та прикмети, а їхні фольклорні перекази та легенди протягом століть були темою поетів та письменників-романтиків.