Медичне відділення налічує майже тисячу студентів і займає окрему будівлю біля залізничної станції в Хайдар-паші на азіатському боці Босфору. Ця школа була заснована багато років тому для підготовки медичних кадрів для армії, і більшість інструкторів - французи та греки. Також є кілька німців. Курс навчання охоплює п'ять років, а іспити, як кажуть, дуже суворі. З медичним факультетом пов'язані школи стоматології та фармації.
Кафедра природничих наук має десять викладачів і дев'яносто студентів, які в основному займаються вивченням хімії, а випускники працюють в лабораторіях, пов'язаних з митницею, арсеналами та іншими військовими складами. Ніякого фіксованого курсу, здається, немає.
Літературна школа включає в себе все інше, такий собі омнібус, де учень може отримати навчання чи не в кожній галузі. І кафедра розділена на різні школи математики, сучасних мов, фінансів, інженерії та образотворчого мистецтва. Останній має близько ста п'ятдесяти учнів під керівництвом Восгама Ефенді, а скульптор, який заслужив значну репутацію своєю творчістю. Архітектуру, живопис, скульптуру, гравюру, офорт викладають дванадцять викладачів. Школа займає будівлю в Сераліо поблизу нового музею.
Звичайна школа під назвою Дар-уль-Муаллюмін була додана до університету в 1910 році з метою підготовки вчителів для державних шкіл, які нещодавно були створені по всій імперії. Корпус викладачів здебільшого набирається з американських місіонерських шкіл, які були прийняті урядом як зразкові, і щоб забезпечити вступ до звичайних шкіл, студенти повинні мати дипломи однієї з філій університету або якоїсь американської місіонерської школи.
Найкращу освіту в Туреччині, крім американських коледжів, дала військова школа в Константинополі. Там здобули освіту майже всі діячі останньої революції. Це був домашній улюбленець Абдула Хаміда, і часом він ставився до нього з великою щедрістю. Ліцей Галата-Сераї, в чужому кварталі Константинополя, був єдиною іншою місцевою школою, де турецькі хлопчики могли отримати поважну освіту, і деякі з найкращих чоловіків на турецькій службі здобували там освіту під керівництвом французького директора та німецьких і швейцарських професорів. Проте школа мала погану репутацію серед самодержців. Підозрювали, що це розплідник ворогів деспотизму, і Абдул Гамід змусив кількох своїх міністрів забрати своїх хлопців, яких туди відправили, через ліберальні тенденції викладачів. П’ять-шість років тому школу спалили. Це був випадок підпалу, і всі вважали, що султан заплатив одному зі своїх прихильників, щоб він підпалив його. Він би ніколи не дозволив