Навряд чи варто очікувати, що нація змінить свої звички за один день. Виплата «бакшиша*» була звичайною в Туреччині з давніх-давен, і колишній уряд не лише терпів цю практику, але й визнав її законною. Абдул Гамід, наприклад, очікував від послів і міністрів іноземних держав виплачувати зарплату посадовцям МЗС, з якими вони мали справу, що звільнило його від необхідності платити їм самому, і така ж система переважала в усьому уряді. Ніхто. Так завжди було в усіх східних країнах, навіть у біблійні часи, до турецького урядовця, і ніхто, хто розуміє східний характер, не визнає, що ця практика була повністю залишена у величній порті, хоча вірять, що міністри та інші високопоставлені люди непідкупні. Містер Кроуфорд, англієць, який відповідає за митницю, чітко дав зрозуміти працівникам цього відділу, що будь-яка людина, яка бере хабара від імпортера, повинна одночасно подати заяву про звільнення. Є безсумнівноediy було великим покращенням у цьому відношенні. Таким чином, затримка з наданням концесії на громадські роботи пояснюється не причинами, які могли переважати за старого режиму, а просто нерішучістю з боку чиновників, які ніколи не звикли вирішувати важливі для себе питання і вагаються це робити, боячись бути підданими критиці. Вони намагаються перекласти відповідальність на когось іншого або, як кажуть, створити ширму, за якою можна сховатися, якщо їх критикують. Ці затримки були найбільшою провиною адміністрації.
Наступною найбільш серйозною причиною скарг є неспроможність уряду вимагати від губернаторів провінцій та інших місцевих посадовців діяти вперед і виконувати плани на благо людей. Визнається, що характер і здібності місцевих чиновників значно покращилися. Було обрано кращих губернаторів, і їх попередили, що термін перебування на посаді залежить від їхньої поведінки. Провінційні магістрати більше не залежать від шантажу. Раніше губернатор купував свою посаду і використовував її, щоб відшкодувати собі минулі витрати та забезпечити своє майбутнє. Поки він грабував народ і вивав власне гніздо, нічого не було зроблено на благо суспільства. Дороги не будувались, мости не ремонтувалися, і жоден із доходів не витрачався на загальний добробут. Сьогодні все має бути інакше, і губернаторам доручено осушити болота, побудувати дороги та мости, покращити в'язниці та казарми, забезпечити школи та відремонтувати мечеті; але вони не діють. Вони бояться відповідальності. Вони не можуть позбутися сформованих звичок старий режим, коли жоден намісник не смів нічого зробити, не доповівши про свої наміри султанові й не заручившись схваленням і згодою його величності.