Іншою серйозною помилкою нового уряду було ставлення до албанців, яких дуже любив Абдул Хамід і які є гордовитими, незалежними, безстрашними альпіністами, з якими дуже важко мати справу. Вони лише напівцивілізовані, а їхня провінція, мабуть, найпримітивніша у всій Європі. Замість того, щоб дати їм власні дороги, залізниці та школи та плекати їхню добру волю, новий уряд із самого початку настроїв проти албанців. Їх визнали фаворитами і прихильників старого султана, і албанські полки, які складали його охорону і отримували вчетверо більшу платню, ніж звичайний солдат, були розпущені та відправлені додому чинити лихо. Нерозумний губернатор видав наказ, який вимагав використання виключно турецької мови в усіх албанських школах, що було найобразливішим актом, який тільки можна було вчинити. Албанські представники в Палаті депутатів протестували, але марно. Вони поєдналися з реформаторами і запропонували свою підтримку уряду, але уряд не довіряв їм і ставився до них як до ворогів. Тому повстання, яке сколихнуло всю провінцію, коштувало кількох сотень життів і сотень тисяч доларів. Збройний мир було відновлено, але жодних спроб поліпшити становище албанців не було зроблено. Руїни спалених сіл і могили вбитих сусідів будуть вічними нагадуваннями про те, що албанці вважають тиранічним і несправедливим ставленням до своєї провінції.
Подібна помилка була зроблена в Македонії, де симпатії народу були настільки сильними на боці їхніх найближчих сусідів, албанців, що уряд боявся революції. Замість того, щоб спробувати запобігти цьому, давши македонцям нові дороги, школи та інші суспільні покращення, які вони так потребували, було видано наказ роззброїти все населення. Порівняно небагато зброї було здано, і ще меншу кількість знайшли пошукові групи. Решта поховані в лісі, готові до використання щоразу, коли буде сприятлива нагода, щоб показати своє невдоволення новою владою. Не важко було б вказати на інші помилки приймає, але не настільки серйозно, як ці. І, загалом, умови рішуче покращилися. Фінанси в хорошому стані; податки чесно збираються і гроші чесно витрачаються. Збільшення доходів є значним, і імпортери та інші платники податків більше не скаржаться на фаворитизм.