Бібліотекар наполягав, що це була найважливіша книга з медицини, коли-небудь написана, і що лікарі з усіх куточків світу приїжджали до Константинополя, щоб ознайомитися з нею. «У ній розповідається, — сказав він, — про всі види хвороб, які вражають людей, і про кожну рослину, яка росте, і про те, які хвороби кожна рослина виліковує». У світі немає кращого зразка рукопису, ніж цей том, і хоча він, безсумнівно, помилявся, коли казав, що це було написано рукою самого доктора Авіценни, він не дуже далеко відійшов від істини у своїх твердженнях щодо цінності та важливості трактату. Незважаючи на те, що багато з його теорій давно підірвали, а людські знання про предмети, які він розглядає, розширилися, це, безсумнівно, найвідоміша та видатна медична праця, яка коли-небудь була написана, і добре відома кожному освіченому лікарю.
Автор, якого звали Абу Алі ель Хосейн, народився в Бухарі, приблизно в 980 році нашої ери, від батька перса та матері бухарки. Він отримав освіту серед великих учених, які в той період прославили Бухару як центр освіти. У дуже ранньому віці він опанував математику, логіку, теологію та медицину. До шістнадцяти років він був знайомий з усіма медичними теоріями того часу і, безоплатно доглядаючи за хворими, відкрив нові методи лікування. Він розвинув дивовижний геній у ботаніці та видобутку мед.
цінні властивості рослин, у чому йому допомагали, згідно з поширеною ідеєю, надприродні сили. У віці сімнадцяти років він був відомий у всьому Бухарському ханстві і був призначений офіційним лікарем еміра, який завдячував йому одужанням від небезпечної хвороби. Це призначення дало Авіценні, як його називали, вільний час для навчання, засоби для придбання необхідних йому книг і доступ до бібліотеки, яка була заповнена важливими рукописами на наукові та інші теми.
Коли йому було двадцять два роки, Авіценна залишив Бухару та рушив на захід до Мерва, Кліви та інших центрів науки, де він залишався кілька років, а потім переїхав до Персії, де оселився в Раї, місці народження Зороастра, неподалік від сучасного Тегерану. Там Авіценна провів більшу частину свого життя, займаючись навчанням, викладаючи медицину та пишучи книги. Він отримував щедру підтримку від еміра, хоча часом піддавався переслідуванням і різним прикрощам. Останні дванадцять років свого життя він провів як лікар і науковий радник еміра Іспахи.
Виявляється, що Авіценна, як і багато інших мудрих і великих людей, не практикував те, що він проповідував, а час від часу віддавався надмірним чуттєвим насолодам і марнотратству, що зруйнувало його здоров’я, і він помер у червні 1037 року у віці п’ятдесяти восьми років у місті Хамаден, Персія, і був похований серед пальм у парку, що оточує палац.