«Коли ми потрапимо в нові будівлі на іншому березі Босфору, одним із перших кроків буде створення нормальної школи. Навіть зараз, в обмеженому просторі, який ми маємо в своєму розпорядженні, ми маємо ядро звичайної школи у п’яти турецьких молодих жінках, яких уряд прислав до нас для підготовки вчителів для мусульманських дітей. Подумайте про підготовку вчителів для мусульманських шкіл у християнській школі, і ви матимете невелику пропозицію щодо надзвичайні зміни, що відбулися в Туреччині.
«Мене часто запитують, яка користь від навчання жінок для гарему? Але ви повинні знати, що характер гарему повністю змінився під новим режимом, і жінки гарему тепер мають право вчитися, читати, працювати і навіть вступати в контакт із зовнішнім світом; брати участь у щоденних рухах і навіть впливати на них. З цією свободою та цим постійним збільшенням можливостей ще важливіше, щоб жінки гарему були вільні. освіченіша, ніж будь-яка інша!
f ЕМАНСІПАЦІЯ ТУРЕЦЬКИХ ЖІНОК 429
ніж у європейських країнах і Сполучених Штатах, але день її повного усамітнення минув назавжди; бар'єри, які обмежували її контакт із зовнішнім світом, були усунені. Вона більше не невігла; вона більше не утримується від знань про те, що відбувається навколо неї, і вона матиме певний вплив на розвиток Туреччини в наступні роки».
РОЗДІЛ XX:
РОБЕРТ КОЛЕДЖ ТА ІНШІ АМЕРИКАНСЬКІ
ШКОЛИ
«Сорок сьомий навчальний рік у Роберт-коледжі -** відкрився в жовтні 1910 року під дуже сприятливою та приємною егідою. Ніколи раніше перспективи корисності не були такими сяючими. Завдяки зусиллям пана Штрауса, американського посла, Роберт Коледж був визнаний турецьким урядом і більше не є просто самовільним мешканцем на турецькій землі, без законних прав і просто терпимим. Після багатьох років терплячих звернень і аргументів було видано імператорський ірад, який визнає заклад у повному сенсі права на всі законні права та привілеї турецьких навчальних закладів відповідно до його статуту штату Нью-Йорк; і, в той же час, надавши йому виняток з нещодавніх «законів про асоціації», які вимагають від усіх іноземних корпорацій, які ведуть бізнес у Туреччині, мати турецьке представництво у своїх радах директорів і опікунах. Такі ж привілеї надаються одночасно протестантському коледжу в Бейруті, Американському коледжу для дівчат у Скутарі та всім іншим американським місіонерським закладам вищої освіти по всій Турецькій імперії. визнанням ці інституції завдячують наполегливості та впливу пана Штрауса, який протягом усіх років, які він служив дипломатичним представником Сполучених Штатів при турецькому дворі, був активним другом і захисником християнських місіонерів і праці, якою вони займаються.