Г) Звісно, що з цією філософією рисою системи Декарта можна провести паралель по відношенню до біографічної риси мислителя. Так, напр., він пише & ш-г Ва]іае (Решге С) Рай рі \Муте ацзя зо бате еб тейте де Чапз 1ез Чезетбз 1е раз @сатез. Відомо також, що від релігійно тодержавного гніту, що панував у його вітчизну, Декарт шукав убивства в тодішньому пріоть свободи Голланді.
2) Порівн. напр. «Согін. зоейає» Руссо: [... С. ІГ, де Руєсо дотримується думки Д. про розподіл між громадянами здорового глузду, але додавати до нього ще справедливість і щирість.
своїх властивостей, як людина, від прав людства, навіть від його обов'язків. Подібна відмова несумісна з природою людини. (Пі сотігає зосіа]. Г. Г. св. ТУ) °).
1) Значення Декарта в історії розвитку політичного індивідуалізму і в створенні „класичного духу“ (виразніше І. Тена) і вмяві Д. на доктринерів великої французької революцій з'ясовується ТосацеуШе, (Г'алоєп тесппе еб 1а Веуоаез) Егапсе зіткнеться у. 1). А. Меве, (абе 4е 161%), Лапев, (Назво 4е Ла зо1епсе роНИдае у. П), А. Фульє: Декарт. нар. п.
іди ви Зи ро ні про ІА І чан е аа мети 1-6 про Ї ЗЕБЖЩИННЯ па: рамвеалеь * арії АВК сірки ко Ясь од: КОРИС. Зем-аьь ФЕНИ
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Елементи індивідуалізму в етико-релігіозної Філосої кінця 16-го і в [/-м ст.;
вплив на політичний індивідуалізм
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
машсіір
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
рови озеро "Е
а моя
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Елементи індивідуалізму в етичної філософії кінця 16-го і в 17-му в'фн; натомість на політичний індивідуалізм подальшого розвитку релігійної реформації.
Апостоли звільнення розуму Бекон і Декарт виявили неспроможність релігійної вказівки *) для філософії та науки. На їх думку, та сама вказівка має бути відкинута в етичних і політичних дослідженнях. Однак, помітивши опорні пункти для самостійного ѣілосоѣського і наукового дослідження, самі філософи у своїх етичних і політичних мірках зробили вельми боязкі кроки вперед, іноді відступали навіть назад. Але колись. Чим знайшлися їх продовжувачі серед світських письменників і намітилася грань між етикою і релімозними нормами, завдяки реформаційному лвіженіо, що продовжувався, в безлічі сектантських учій і в етико-релійозних творах кінця 16-го і в течії 17-го. ідеї, надзвичайно сприятливі як політичному індивідуалізму, так і дієереншаші етики від релігії. Їх характерною загальною рисою є не тільки розрив із церковним зрадником, але,