Отже, в політичній філософії Спінози відправним пучктом є ототожнення сили індивіда з його правом в природному стані. Чорта спільна у Спінози з Гоббсом. Але в той час, як Гоббе, вводячи індивіда в політичне співжиття, поступово оббирає всі його права, Спіноза ставити питання не про відібрання прав, а про можливість впливового політичного середовища на природну силу (право) індивіда і можливу трансформацію її. Тут він розходиться з англійським мислителем докорінно. Гоббсь, передбачаючи пізнє зауваження свого співвітчизника, дійти висновку, що держава (як і парламент) все може. Воно може зовсім переродити людину, з грубої і дикої тварини зробити лагідного (мабуть) і слухняного ягня. Такий висновок занадто передчасний, необґрунтований і прямолінійний. Ця прямолінійність і була, між іншим, поставлена Гоббсу в заслугу багатьма істориками філософії права під ім'ям келезної логіки. Але життя не завжди вкладається у форми
людських законів, які, за словами Ренана, ми пристрасно хотіли б накласти на неї.
Спіноза глибше збагнув людську природу і виявив, що її властивості не так легко піддаються дії політичного союзу.
Спіноза кінець досягати самої суті проблеми політичного індивідуалізму. Він стверджувати, що людська природа має такі властивості, які можуть бути пристосовані до політичного співжиття підйомом на них матеральної сили урядової влади і складним апаратом держави, але не можуть бути витравлені або, так би мовити, повністю одержавлені (чого думаю досягти Гоббс. Для цього, на думку Спінози, людина повинна б відмовитися від невід'ємних і природжених йому властивостей, тобто, перестати бути людиною в істинному сенсі слова.
Громадянин Спінози залишається певною мірою вільною людиною, а громадянин Гоббса стає рабом. '). Гоббс, персоніфікуючи державу, знеособлює громадянина *). Носій суверенітету, монарх, формує державне життя, в якому громадянин є частиною величезного механізму і втрачає право на будь-яке самовизначення. Навпаки, Спіноза не відмовляється, за прикладом Гоббса, від індивідуалістичних передумов і побудови ідеальної форми держави. Право — це природна сила. Отже, найбажанішим урядом є той, який має найбільшу природну силу. Ось що таке демократія. І протилежна форма праворукого монарха показує ту саму ситуацію. Влада монарха тверда і сильна,
Г) Порівняй Т. $ 3-5 і елід.
2) Спіноза відкрито висловлюється проти насильства над громадянами в платонівському духу приведення і їх до добродійності і досконалості, а через них блаженству.
р І Е: Про І
ОЕ доки маєте опору, а не протиборство в народ'). Вона близька до розпаду, — якщо опір і протиборство народу, яким нема чого протиставити, беруть переважання над ослаблою монархічною владою.