960 повинно взяти на себе лише обов'язки. Індивід сам по собі не може боротися зі зовнішніми ворогами та й убезпечити себе 'від внутрішніх' нападів, в цьому держава і повинна йому помотати, але не 'болфі. Інші обов'язки, що характеризуються втручанням держави в індувідуальне життя «чи шляхом допомоги особистості або шляхом спрямування її завзятості або ж шляхом приборкання»). Не виправдовуються ні міркуваннями справедливості, ні рішучістю політики ®).
Закоп справедливості 'вимагати тільки' одного обмеженого свободи іпдивіда: обмежити рівною свободою інших індивідів. Якщо одноголовий або багатоголовий (більшість) уряд постановить декрети про вбивство немовлят з вікового віку або позбавити громадян. вільного пересування — воно здійснити посягання на свободу.
Якщо відбувається непряме порушення свободи, то як би не прикривалося, воно все ж таки залишиться порушником. Так, наприклад, «гроші, взяті від громадянина не з метою сплати за вартість охорони його особистості від насиша, але з іеллю сплати вартості інших діяльностей, на які він не дасть жодної згоди, завдають шкоди замість його попередження».
Такий податок забирає в особистості частину вигод і, отже, обмежує його свободу. У панщинних податках це було очевидним. “Тепер це “приховано” і замасковано, але сутність справи та сама: “Тільки вашої праці має бути присвячено не вашим власним, а нашим цблям” кажуть владі.громадянам; зрнйя.
2) 1. 3) Справедливість гол. ХХУ!
Якщо не бути політиком-емпіриком, то потрібно вирушати від суворо перевіреної істини. Вона вже здобута попередніми дослідженнями.
«Кожна наша утворити різновид людства. Блого людства, в широкому сенсі слова, досягається добробутом і розповсюдженим найкращих різновидів. Після того, як закінчилася хижацька стадія прогресу, - після наступної стадії, в якій змагання між суспільствами втратило характер насильства, - настане, за інших рівних умов, переважання суспільств, що виробляють найбільше число найкращих особин » ').
Це цостигается за допомогою етичного закону, що неодноразово згадувався, про отриманий індивідом вигод і невигід своєї природи з обмеженням—не заважати тому ж іншим. Законодавець і політик завжди повинні це мати на увазі, як і те, що соціальне благоденство суспільства і воно саме суть результати природних причин.