«Законів життя, оскільки вона продовжується в суспільному стані» 0. І тому перелічені вище види свободи-тільки права у своєму сенсі. Сощальные установи тільки надають відоме місце на права і дивідів (тобто різні сторони і обмеженої свободи). Вони можуть походити або не перебувати у відповідності з ними, але самі сошальні установи прав пе створюють. Не створювати нових прав і активну участь індивідів у | якостей» представників цих установ (законодавців та правителів). Заснуючи суть кошти підтримки прав, | їхні представники несуть обов'язки, що накладаються на ці установи.
Якщо іель установ — підтримує прав, і права ставляться до них, як цілі до коштів, то звідси' зрозуміло, що присвоєні політичним правам 2) права — є глибока помилка і насамперед намагається обгавити Спенсер.
То учасні в політичній владі, каже Спенсер, яким володіють громадяни у найболфе передових нації, і яке, як показав досвід, є гарною гарантією життя, свободи і власності, розглядається так, як.
1) гол. 22. 2) Розуміється дЪло здфеь не в термінологи, але в істот погляду на так звані суб'єктивно-політичні права і політична 'в еоб-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ніби претензії на це учасні мають ту ж природу, як і претендуючи на життя, свободу і власність. Однак, тим часом і іншими немає спорідненості. Подача голосу, що розглядається сама по собі, анітрохи не забезпечує життя вотируючого.
—і зовсім не порівнянна з різними видами свободи, що отримали правильне назване право. Якщо недоторканність його (індивіда) т'ла не зазнає жодної шкоди; | якщо його рухоміше і переміщене не відчувати ніяких
| перешкод; якщо його право власності на всі їм зара- | ботанне чи інакше приюбренене вон не поважається; якщо | він може дарувати або заповідати що завгодно, займатися чим завгодно, укладати контракти або змінюватися з ким хоче і чим хоче, дотримуватися яких завгодно мені і виро- | тиснути їх словесно і друковано і т. д..-то після цього йому | не залишається нічого вимагати під ім'ям «прав»,
якщо надавати цьому назві належне значення °).
| Звідки ж з'явилася помилка, що визнає в. полі-| тичнихь правах таку ж природу, як і в правах, що випливають із закону і ограпіченої свободи?,
| Помилка виросла з узагальнення фактів государ- | ного життя, сенс яких той, що держава, яка, хоч би була його форма, схильно діяти на користь | тьх класів і осіб, у тому числі воно складено. Привласнивши себе велику частку свободи, - уряд як би одержувати і більше прав. Коли сталося розподіл урядової влади між більшістю наших, а в абсолютній демократії між усіма членами держави, то,