Тільки тоді можна проаналізувати ставлення людини до держави, її значущість, роль і місце в загальній політичній картині. Але знову ж таки заслуга Бекона і тут перед політичним індивідуальним в тому, що Бекон абсолютно відкидав релігійну телеологію, що поглинала політичного індивіда і робив з нього майбутнього громадянина небесного царства. Порівняно з попереднім пертодом, ця заслуга Бекона описується, при згадці про схоластик, таким чином.
Коли схоластика в лич ея великих представників,
починаючи, напр., з Альберта Великого, продовжуючи 9омою Аквінатому і закінчуючи Вільямом Оккамом, робила спробу накреслити картину мору, у тому числі картину людини і його відношення до держави і церкви, то ця картина представляла контломерати окремих ескізів, поєднаних лише загальним релігійним фоном. У вершині цієї картини завжди можна було уявити себе зображуючи Бога, від якого падали промені на всі ескізи.
У цій картині ми дарма стали б шукати законів переспективи і природного зв'язку між зображеними предметами, як і відповідні їх реальної дійсності. Це були плоди релітозної фантазії художників, які вчилися малювати за старими гравюрами, що зображували людину, на основі наказів церкви, а не на заснувавши заповідник.
1) Б. між іншим написав історію Генріха УП.
- 206 копів анатомії. Нова філософія стала на шляху аналізу навіть тоді, коли вона була перейнята, рашоналізмом. І
опору свого ращоналізму вона шукала не тільки в самоочівідомих істинах, але і даних досвіду. Але якщо вона,
як ѣілосоѣля Бекона, прагнула до вивчення самої дЪйреальності за допомогою досвіду і спостереження, то в основі методології був закладений повний принцип, невідповіднийй прийомам середньовічних вчених. Цей принцип, перш за все створення природної картини мору, настільки різноманітного в своїх проявах, настільки важко зведеного, на думку Бекова, до небагатьох аксомам, вимагав вивчення приватностей. Якщо такий принцип долучитися до вивчення людини в суспільств, що і зробили найближчі послідовники англій ського філософа, то відправним пунктом такого вивчання вже не буде «політична тварина», а «тварина» в політичного спілкування, т. е., на лон природи. Тільки уявлення себе така тварина, на думку філософів права, стане можливим пояснити права, обов'язки та форму співмешканцяства «тварини політичних».
Бекон пунктиром позначив шлях для розвитку ЕТИКИ
та політики у зазначеному напрямку І, заражений духомМ в'ка, в якому головним вибагливим стремлешем було накреслено спільного, раніше вивчення частковостей,
поспішив написати свою незакінчену фантастичну Атлантиду. У ній поєднані результати наукових припущень,