Принцип справедливості, що представляє по Спенсеру, собою 146е шбге, моральності полягає, в тому закон (Індукші Сошоломі $ 322) що кожна особина повинна користуватися підтримкою пропоршонально своєї безпорадності, але, досягши зрФлого віку, вона повинна користуватися. Не підкоряючись такому закону, вид виміряй би в одне покоління. Цей закон служить у Спенсера сполучною ланкою між загальними висновками сощологи та учешем про права і держави. У ньому я Спенсер повертається в етик життя; розділ її названа: «Справедливість» присвячена цьому вченню, на якому ми і зупинимося, у зв'язку з думками, що розвиваються автором в трактат «Індивід проти держави». Тут, в навчанні про соціальний етик, наведений вище закон індивідуальної моральності, 2) доповнюється наступним корективом: дії особи, що визначаються її природою, повинні знаходити необхідне отранічеше в тому, щоб не перешкоджати таким же діям інших особин 3). Переходячи до людської справедливості, Спенсер залишаючись вірним своєму загальному закону всеосяжної еволюції: подібно до того, як розвиток людського життя є подальшим розвитком долюдського життя, каже він, так і людська справедливість є розвитком долюдської справедливості. В обох випадках справедливість регулятор взаємовідносин між індивідом та кумедним середовищем. Зароджувані, вслідсті таких взаємовідносин, почуття та ідеї справедливості укладають елементи двоякого виду: егоїстична та альтруптична (почуття), негативні та позитивні (ідеї). Всілякі перешкоди, які завдають діяльності індивіда, обурюють його егоїстичне почуття справедливості. Затисніть
1) Основа науки про моральність $ 5247-249.
*) Воно ж називається Спенсером у главі про «справедливість» законом долюдської справедливості. 3) 1Ъ. $258.
ріа