В самому дЪл, ніщо так не підриває авторитет, у чому б він не виражався, яке скептичне ставлення індивідуального розуму до незаперечної панівної традиші. Картезанський методологічний скептицизм надавав підмогу руйнівної критики і заперечення старого. Ще сприятливі індивідуалізму міг стати скептицизм ѣілосоѣський. Сумнівуючись у всьому, людина не піддається нікому авторитету. Але, зрозуміло, такий скептицизм близький до порожнеч крайнього піронізму.
1) Генвар 1176 р.
Матералістичний відтінок у творах більшості фуанцузьких філософів освіти створив індивідуалізму нове матералістичне підґрунтя і підривав значення христманського ідеалізму. У цьому відношенні матеріалізм надавав на індивідуалізм вляше, споріднене з епікурейською філософією. Ми вже мали нагоду відзначити, що ортодоксальна ѣілосоѣля нового часу привласнила всім філософам матеріалістичного спрямування ім'я епікурейцез; на мову теологів це означало атеїстів. Перший започаткував звільнення особистості від страху, що пригнічує індивідуальне самосвідомість таємницями природи і божества, Епікур, давши їм посильне природне пояснення, продовжене Лукрещем. Матералізм просвічуючи також робив спробу розкрити доступні і переконливі для розуму закони людського життя, поведінки і гуртожитку.
Ранфе механізм людської особистості пояснювався д'йстНем луші. На думку деяких філософів освіти, вже сам Декарть користувався таким поясненням лише з страху перед церквою. Теологізуюча філософія, у тому числі і монадолоя Лейбніца, привласнила себе моноповно ідеалізму і всього, що поєднано у ѣілосоѣському змісті цього терміна і що так привабливо діяти на моральну свідомість людства. Ідеалізму важко відволіктися від релимозного грунту, хоча й форм пантеїзму. Пантеїзм, надавши значні послуги індивідуалізму, навіть у суворій детерміністичній формі$, приводив до своєрідної «атог ПепієПесааН5». І філософа Спінози не мотла залишитися чужою містик, що рішуче відкидається майстрами 18 стовпця 2). Вони не визнавали душі як субстанші особистості, яка перебувала в залежності від божества.
1) Ля-Меттрі, Гельвещій. напр. відношення П. Бейля до Спіноз. (Аг. Зртоха 4і П!сйоппалге сором і ат. Геї, Твео@ае.
З цим поняттям — про обличчя Бог — незмінно пов'язувалися уявлення про речі, які не піддаються ясному і виразному пізнано, вища воля і відвертіше, а отже, пропонувалися індивіду істини, яким розум, зрештою. повинен був вірити або, не будучи в стані довести і перевірити, просто відмовитися від них. Розум багатьох французьких письменників вважав за краще залишатися вільним і тому вони вибрали з цієї альтернативи останнє, тобто атеїзм. Таким чином, розум індивіда надавався самому собі: гамо крокуяш зу регііззиз.