Таким чином, лізна і громадська користь суть два пункти, між якими, так само як у Бентама, розвивається всясть більш тонких і вміст ширших емпіричних узагальнений Мілля, що набувають форми розрахункових понять, що містило яких здобуто однак за допомогою індукції. Критики неодноразово вказували, що ці поняття Мілля близько підходять до інтуїтивної школи. Але слід пам'ятати, що й Мілль говорити про совісті, про боргів та ін., він розуміти під ними такі самі результати асошащй, про які ми говорили. З'єднати і обов'язок, як і інші моральні почуття, не є почуття вроджені нам, але розвинені в пас, вправляються волею і закреїлені звичкою. Так, поступово, відходячи від метафізичних основ і передумов наповнювати Д. С. Мілль понятті індивіда моральним і правовим змістом, що здобувається за його думкою, емпіричним шляхом. Але, як ми будемо бачити нижче, автор не уникати акбоматичних посилань на природу, що нагадують рощуналізм попереднього століття, особливо ж посилання мають значення в якості основоположних, при переході Мілля від індивідуальної моралі 3) і від центробежних егоїстичних властивостей індивідуальних, до його властивостей, до його індивідуальних властивостей, моралі та політичної теорії.
Але перш зазначимо ще раз пункт, досягнутий Міллем у розумінні індивіда.
Визнаючи гідність індивіда, його індивідуальну привабливість, Кант, а за ним В. Гумбольдть виставили становище: людину - самоціль. Батько утилітаризму Бентам формально не впустив значення людської особистості в тому відношенні, що принципом його соціально-політичної філософ було, з одного боку, визнавши кожного індивіда рівноцінним учасником в максимізації щастя;
1) Порівн. термін, запропонований Вундтом для цієї галузі: «характереолопя».