Таке відповідне між проголошеними правами і конституцією, зазначене і в промовах депутатів національного зібрача складати величезну заслугу революційної доктрини перед політичним індивідуалізмом. Деклараща проголосила права індивіда, конституція має їх затвердити та гарантувати.
Це означало визнати індивіда співом, а держава засобом для реалізації індивідуальних прав. У свідомості людства окристалізувалося політико - індивідуалістичне норморозуміння, що знищило назавжди значення етатизму, феодалізму, теократизму. Те протиставлене суспільства уряду, яке ми відзначили у Пена, є і в деклараші 1789 р., судячи з змісту лвух параграфів ХУ і ХУТ, приймати в декларащі 1789 р.
2) Агь. П; Воно є „Ла сопзвацепсі дез апе”ез ато! ае 'Поташе" Дек. 1793 Ат. 33. У декларащі 1793 р. це право повстання індивідуалізоване. Атб. П.: "Тощасі ехегсе сопіє ав Воште, №015 ез саз її запз 1ез відшез Чче 1а 1а ев буапі!апе; Чеуо!тв> - право возетаня всього народу.
3) Ргеашфше. О. 1789.
форму як протиставлення суспільства уряду, але суспільства тому чи іншому державному устрою.
У ХУГ параграф говориться, що тільки те суспільство матиме конституцію, в якій імфеться гарантія перерахованих в лекларащі прав.
Очевидно, що під суспільством тут мається на увазі поєднання індивідів, які володіють природними правами тарані яких декларація вимагає від політичної асоціації «).
Для нас знову ж таки важливо відзначити, що на ґрунтах природно-правової доктрини намічається і поняття про нове середовище для індивіда, крім поняття про політичне середовище, тобто держав, з яким органічно було пов'язане політичне мпросозерцане, вироблене античною філософією права. Це нове поняття *) знаходиться у відповідності з природно-правовим. норморозуміння, в основ якого лежить ідея про священні і невід'ємні права індивіда 3).
І не сумнівно воно позначати собою співіснування індивідів, що розглядається поза політичною формою. І ці індивіди суть насамперед люди (ГВотієз), але не громадяни (сЦоуепз) які поняття деклараша розрізняти. Права людини: свобода, рівність, безпека та власність”) отримують свій захист і вмЪстВ.знаходять свої межі в конкретному визначенні індивідуальних прав громадянина (різного виду свободи), які девлараща конвенту вперше позначати відповідним терміном і відрізняти від прав
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
2) Бентам називати його іронічно «новим, невідомим обличчям».
3) Чудово вживане цього терміна «священний» по відношенню до принципу нового нормопонимаша, на яке спирається особистість у боротьбі зі старим; захисники останнього також називали право свого володарювання божественним і священним.
Віа зоо ВАР.