Ось чому на частку згаданих вище, англійських сектантів випало засвоєне здобутих елементів політичного індивідуалізму і спроба часткової їх реалізації, за допомогою свого релігійного життєрозуміння і настрою.
поміні Ч
Саме вони спробували конструювати політичну форму співжиття за образом прийнятої ними конгрегашональної форм релігійного спілкування. В основ останньої, як відомо, лежало сотня автономних особистостей, що володіють необмеженим правом свободи релігійного самовизначення. У зразок цього права вони передбачили взагалі понятті про індивідуальне право. У той же час вони передбачили індивідуалістичну договірну теорію держави.
Але і в тому, і в іншому випадку, пройняті етико-релігійними міркуваннями, що проглядали навіть у тих з них, хто, в рід Вільямса тяжів більше до політиків, вони не дали своєму політичному вченому ѣілосоѣсько-правових обґрунтувань. І сама ідея природних, невідчужуваних прав була застосована ними інстинктивно, так би мовити явочним порядком.
Абрис природно-правової доктрини далекий ремонстрант Гуго Грошй, за своєю ѣілосоѣською ерудищею болфе здатний сприйняти і викристалізувати ідею природної особистості, в інших сектантів, що знаходилася під релігійним вояком.
Для цього необхідно було скористатися результатами.
тами античної еллінсько-римської філософ, що підготувала ідею людини, що живе за природою. Але в цій ідеї зіткнулися дві протилежні погляди, що випливають із стоїчної та епікурейської філософій.
Обидві ці погляди, незважаючи на свою протилежність, увійшли в доктрину природного права.
Отоицизм стверджував, що норми людської поведінки даються самої природою. Іншими словами, визнавалося, що особистість перебуває в повній залежності від фатальних нормопред$ленш, покладених на неї ззовн.
Але вже софісти та епікурейці трималися іншої думки. Право розглядалося ними як результат вільного
- 246 творчості людини, а не ототожнювалося із законами природи. Правова особистість утворюється через підпорядковане людина нормам, більш як яких обумовлено договором з іншими людьми. Ці норми, казали епікурейці, корисні, і тому необхідні. Противор5е явне між двома поглядами. Право - результат вільної угоди людей. Право-результати необхідних законів природи або, висловлюючись точніше, один з видів цих законів. Якщо є вільне угодо, то ніби усувається зрозуміліше необхідності. Якщо ж стверджується необхідність, то який сенс може мати свободу угоди про те, що. було, є і буде, незалежно від людської волі. Здавалося, що ідея природного права (11$ пафігає) та ідея вільного правовизначення взаємно знищують один одного.