Ціль законодавця та сама що й мораліста: максимізація щастя. Що стосується пояснення завдання першого з них, ми повинні нагадати погляд Бентама на закон, як норму, що виходить від державної влади. Доктрина природних і невід'ємних прав людини і громадянина мала, між іншим, те значення, що протиставляла згадані права неперехідним предзлом для державної влади, гарантів свободи та незалежності індивіда. Відкидаючи природні права, Бентам, здавалося, зраджував свободу і незалежність індивіда в необмежену владу держави, як єдиного джерела, позитивного закону єдино визнаного Бентамом. Таким чином, індивід уявлявся як би безпорадним перед всемогутністю держави і реакцюонність Бентама, по відношенню до політичного індивідуалізму, видається як би очевидною: Бентам не бачив жодних тарантів на химерних.
природні права, — створення політичних мрійників,
т) Див. Детальний Т. 1. Спів. @'оеЙ віг 1е рутері 4е 1а тахіїазайоп @і Бопнецг. 50п огойте еб зез 4еуе1орретеніз р.н. 436-438.
за допомогою різних метафор, що не імфують реального значення ').
Бентам називати це таким самим іпседиктизмом у політик, яким у моралі, на його думку, були теорі симпаті, антипаті, аскетизму тощо.
Замість природних прав індивіда, підставою своєї утилітарної політики Бентам робить той самий принцип користі. Властивості індивіда реагувати на стрільця та задоволення. Законність обов'язкова норма, що визначає умова, за яких індивід може жити і діяти. Оледовито, закон є норма у відомих випадках накладає стЪснене °). А стбенене є гіршим. Завдання ж законодавця те саме, що й мораліста — максимізуючі щастя. Олеловательно, законодавець знаходити предълъь авторитаризму своєї влади у властивостяхъ самої людської природи. Це пункт, який в обґрунтованій спостереженнями форм постати перед нами в якості такого ж стримувального і отроничивающего законодавця почала у еволюшоніста Спенсера. Потім, у Спенсера ж ми знаходимо в його книжках «Індивід проти Говударства» розвинуті думки Бентама, висловлюваної з ясністю і різкістю про зловживання законодавців своєю владою в дріб'язковій регламентації життєвих відносин індивіда. Бентам порівнювати навіть,
із цього приводу законодавців з генералами релімозних орденів. Бентам на стороні® надається індивідуальною
1) Бентам критикував як франпузская Деклар., а й Деклараціо «оЕ 1143» Віргініт, і навіть полемізував з Блекетоном, представником природничо-правової доктрини в Англ.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ного опікунства уряду, в чому сходиться, за формами, з розглянутим вище напрямом у В. Гумбольдта.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]