2) Вепопсег & ва еб з'ез6 тепопсег & за 4101146 Ч'Вошше, ах агойз 4е ГВашайіб (в інших вид. @е 1а Пегёб) шеше А зез Чеуо1тг. П п'уа пи 6 аопластене роззе роіг ашеопаче тепопсе & +016. Опе {ее тепопчайот е56 шейпрайе ауес 1а пабіге 4е ГВошше; еб з'єз Офег 1046 шога1 6 & 565 асйопз ие 4'04ег фощі Пфегєб & за у010п66.
а аль 5
про =
Це найкраще видно на політичному трактаті Спінози, який прилаштовуватиме до індивідуалістичних елементів природно-правової доктрини свою політичну комбінацію на основі форм правління античної класифікації.
Руссо в цьому відношенні скористався ерудищем Монтеск'є, його розумінням громадянської та політичної свободи,
і злив їх в індивід-суверенв під егідою загальної волі народу.
Щоб зрозуміти значення Руссо для доктрини політичного індивідуалізму, необхідно пам'ятати про вихідні, ѣілосоѣські погляди Женевскато мислителя.
Це ідеалізм і оптимізм, поруч із рашоналістичним методом, яким він оперує.
Руссо ідеалізувати первісного чоловіка т) і природний стан. Руссо вірить у природжені щирість і доброзичливість людської натури.
Науки, мистецтво розвивалися, а моральна доблесть УбЪгала. Це спостерігається у всі часи °).
Помилково спрямована цивілізація і обмани командуючих класів створили політичні пута-пути людської свободи *). Не знайшовши задовільного вирішення питання про людське співжиття у своїх попередників Гроша, Спінози, Гоббса, Сіднея, Локка і Монтеск'є, (імена яких зустрічаються в Емілі, громадському договорі та листах з гори), він формулював свою «ргоМеше Ююпааььє» її чисто ращюоналістично, на основ згаданих своїх філосоєських поглядів. Він хоче обґрунтувати державу, але не пояснити її історичне походження. Для цього, думав Руссо, достатньо нагадати людині про її справжню прихильність.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
2) Див. «Сприяло - чи відродження науки і мистецтв очищення звичаїв».
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
рід, свобод і рівнів індивіда, достатньо повернутися до цих властивостей і зсилати їх відправними пунктами політичної конструкції допомогою суспільного договору, щоб знайти досконалу політичну асоціацію, в якій пануватиме стати спільна воля народу - джерело закону. Вона-сукупність приватних воль (зопіпе 4е у0101 {65 рагйсиНегез *) щирих і доброзичливих індивідів; ея цль - щастя і користь членів асощащі. Вона ніколи не помиляється ®). Навіщо за такої однодупії і відокремлювати індивідуальну та політичну свободу?