Частина 10

Через односторонніх сократнхов, — цаников і кирепаїків, поняття етичного індивіда передається еллінсько-римської практичної філософії з її пдеей про самозадовольняється — (за їх мно, влявляя політичного суспільства)—индивид-субъектБ. Але суб'єкт не може перебувати в ізольованому стані—(з точки зору сучасної філософія і науки, яка, у разі такого припущення, втрачає свій таізоп 6 ге). Тому, у стоїків, а раніше в ципиків, ми знаходимо концепцію космополітичного суспільства, що протиставляється античному напюнальному государетву-городу. Перший філософ, протиставивши себе паштовій державі, назвав себе космополітом, громадянином світу. Він розумів мене як велике царство природи, в якому утворюється всесвітнє братство мудреців. Завдяки такому протиставленню, особистість мудреця, самозадоволеного етичного індивіда, могла описатися з боку свого самостійного буття, незалежного, в ідеї, від абсолютного політичного середовища, тобто оп отримав можливість відокремити себе від поняття про держави - місто. Ідея етичного індивіда в стоїцизм та епікуреїзм носила, як ми говорили, ^ аристократичний характер. Ідея ж етико-релігізного індивіда в християнств носити демократичний характер і етико-релітіозне норморозуміння христанської доктрини, проти-