- 381 німання; за допомогою цього норморозуміння він вириває людську особистість з царства необхідності і вводити її в царство свободи. Таким чином, Кант отримав можливість окреслити моральну особистість з боку її самостійного буття. Тут ми зустрічаємося з виразом того ж закону боротьби норморозуміння, який був відзначати на сходах цього нарису. У боротьбі з що охоплюють особистість і її діяльність старим норморозумінням, виставляється нове норморозуміння, яке, входячи в зіткненні з першим, створити особистості, певною мірою, опору для її самостійності та незалежності. Такому індивідуальному, тобто звільняє норморозуміння, відповідатиме і певне середовище, до якого, так би мовити, приписується індивід і в якому він знаходити більш сприятливі умови для подальшого розвитку індивідуальності. Так, ще соеїсти протиставляли закон природи, — коли захищали автономне, неприборкане волі перед сильною людиною. Так, стійки, захищаючи людську особистість, а за ними римше юристи встановили, що ауоге Прегайз, проти рабства і кастових забобонів, підтримуваних «рпуай$ 1е2 з», зрозумілий! про громадянство ® мгра і зрозуміло про 115 паеіга]е. Так, хриспанство розірвало єдність античної держави, вирвавши з нього особистість віруючого сповідника релігії. На протязі всього середньовіччя, коли, зіткнулися етатизм і теократизм, католицька церква, щоразу, оперувала принципом підкоряючись більше Богу, чим людям, коли чинила непокору державі. Так, реформа, звернувшись до представлено про євангельську громаду і безпосередньо сприйняттями євангельського вчення особистістю, розірвала католицький абсолютизм. Так, створилося природно-правове норморозуміння, що покінчило з етатизмом, що передує туманізмом, на грунт звернення до стоїчної ідеї природного права і йде про людину%,
його пінності і достоїнств, демократизованої христан-
— результатом чого стала революційна, американо-французька доктрина декларачі, що не випадково права людини передували. правам громадянина. Аналогічним праемом скористався і Канть, створюючи свою теорну свободу людини в умопостигаемом мірі. Ми вже торкнулися в загальних рисах значення для нашої проблеми цієї теорлі, пройнятої волюнтаризмом і тепер зазначимо лише, з тією ж метою, основні моменти кантового вчення про право і політик.