Хоча зрозуміліше про рівність Монтеск'є не доходити до сощалістичної рівності, але не менфе на державу венству; навіть миель про це нікому не приходить у толову>. Кн. 5 гол. У. Розділ земель порівну може «відбутися лише при заснували нової республіки, або коли стара була до того зіпсована і стан умів у ній було таке, що бідні були поставлені в необхідність домагатися подібного кошту, а багаті допустити його» 1. р.
1) Єн. УШ гол. П.
2) Кн. УШ гол. І.
- 343 авторам «Духу законів», у випадках, покладається обов'язок сприяти добробуту громадян '). Такі основні риси доктрини політичного індивідуалізму Монтеск'є. Він почав твердженням, що кожна людина, за якою визнається вільна душа, повинна керувати собою самз, і законодавча влада повинна належати всьому народові, а скінчив теорій поміркованого правління індивідуалістичної конституційної держави. Вольтер чудово визначив історичне діло Монтеск'є, сказавши, що «він знайшов загублені права людства».
Руссо вирушає саме від початкового твердження Монтеск'є. Наведене вище місце, автор «Духу законів» вільним визнає державу, в якому індивід «пе № доіоетія, дірат № 'тбте», не тільки нагадує формулу політико-індивідуалістичної проблеми Руссо, але й надзвичайно характерно для порівняння Монтеск'є і Руссо, який пішов набагато. Він не робить обмеження, що вказується Монтеск'є, і «вільну душу» визнає за кожним членом своєї ассошаці. По-друге, влада народу поширюється ним як на законодавчу функцію і судову, а й виконавчу.
Він не погоджувався з Монтеск'є, який безпосеред-
. ственно після наведеної вище цитати зауважує: «але так як у великих державах це неможливо, а в малих пов'язано з великими незручностями, то необхідно, щоб народ робив посрілством своїх представників все, що він не може робити сам». Як відомо, Руссо ука-
1) Див. Особливо кн. УП.
ле еаж МВВ: 5. 5 yy SOFA» rtov ony VR IT Zda
'сало а саме англійці втрачають свободу після того, як обрали і послали своїх представників до парламенту.
Якщо Монтеск'є теоретично надто роз'єднує політичну. і громадянську свободу, то Руссо, винен. якраз у зворотному. Розглянемо політичний індивідуалізм Руссо на додаток до того, що вже сказано нами.
Монтеск'є лише побіжно посилається на природний стан, який у нього замінено первісним станом людей (у сенсі, що надається цьому слову сучасної етноломи). Руссо цілком примикає до ращюоналізму природно, правової доктрини.