З разомотрєння ѣілосоѣсько-правової концепші революційної доктрини видно, що поняття, з якими вона оперує, є поняттями-схемами. Рашоналістична доктрина додавала їх до індивіда та його побутових відносин. Щоправда, вона стверджувала, що саме природа потребує їх застосування. Але далфе загальних посилань на природу людських відносин і природу інлівіда, в більшості випадків, доктрина не йшла. Якщо, напр., у Ларошфуко 1), особливо, у методичного Гельвеша?) та ін., ми знаходимо абрис утилітарної теор моралі і права, то ми не зустрічаємо у них систематичного розрішення правових і політичних проблем в послідовної і витриманої зв'язку з основоположними. Моральність переважала в них над філософом права та держави. Тим не менше, утилітарні принципи Гельвія надали великий вплив на англійську філософію права і держави, яка,
шанувальники Констана, так само прихильники індивідуалізму, як і. Але розшифрувати це поняття, наповнити його конкретним змістом він не був у стані.
Спробу розшифрувати поняття «природа», -т. е. кожна властивість полягає в природі людини, щоб на підставі їх можна було пояснити етику, право, державу і обґрунтувати політичний індивідуалізм - дДБлает Геремя Бентам.
1) Гез шахіїєз. 2) Згадані в попередній розділ твори.
Я НІЇ ІІ ЄВЕ
- 405 на нашу думку, зберігаючи індивідуалістичний напрям 18-го століття, розвиваючи його, у Бентама, перш за все, зробила спробу пов'язати систематичним зв'язком утилітарні основи з концепшами права і держави. Вивчаючи природу самої людської особистості, її відцентрові й доцентрові властивості і сходячи від них до осягнення законів сучасного життя, ця політична ѣілосоѣля залишалася, по суті, індивідуалістичною.
Порівняно з революшонною доктриною, змінилися основатя, але не напрямок її. На перший погляд здається дивним, що Теремія Бентам, засновник цієї філософії, критичний руйнівник основоположної Французької революційної доктрини 18 столу, за духом своїх творів індивідуальність, за політичними переконаннями - демократ радикал.
У деяких сочинешях, Бентам, поруч із юристами історичної школи, представляється антиподом згада-
| нутої доктрини. Автор книги, присвяченої реакші проти політичного індивідуалізму 18 столфи. Анрі Мішель відносити, напр., і Бентама до реакщонерів проти індивідуалізму.
Такий погляд видається нам помилковим. Ізь школи Бентама вышель Джон Стюарт Мілль, твор якого «Оп Шеегеу», є плоть індивідуалізму 19 сто- | л'мя. Вже одна та обставина, як сприйняті основи бентамізму Мілль поєднав зі своїми переконаннями гарячого захисника особистості та її свободи, мимоволі впадає у вічі, під час обговорення згаданої кваліфікаці Бентама Анрі Мішелем, стосовно цікавого для нас напрямку.