накреслених філософією освячення. Зрозуміло, при такому заповненні політичні форми в своїх деталях виявлялися невідповідними, недостатніми. Їх довелося переливати. Ідейні джерела реформ цього столю коренячи в роземотрьйом нами індивідуалізм відродження і протестантизму. (Слово протестувати було в Німеччині заборонено в 1831 р. і замінене словом євангелічний). Індивідуалістичний дух протесту проти мертвого абсолютизму, як ніколи проти схоластики у дятелів ренесансу, рухається пером Фіхте, Фріза-в Німеччині; Бенжамена Констана-у Франші; Бентама - в Англш. Не дивлячись на всю їхню протилежність між собою, обій ворог змушувати прагнути, хоч і різними.
шляхами, до тієї ж мети, якої прагнули тираноборці 16-го стол., індепенденти 17-го стол., Томась Пен, Монтеск'є, Руссо, енциклопедисти, Вольтер, Кант, Ст Гумбольдть. Ця цвль о 19-й стіл. досягається оруяйем, відточеним не тільки метафізикою, але і позитивним знашем, до якого і метафізика приєднує свої чаї, пропонуючи дорозі людству ідеали. Філософи права цієї епохи спираєтеся виключно на метафізику залишаються творцями книг, де нащадки також черпали початкове, індивідуалістично-протестантське настроєш, але не знаходили достатнього пояснення для фактичної дійстості. Такий, наприклад Т. Г. Фіхте, імввиІй велике значення для розвитку визвольного правосвідомості в німецькому народі. «Ведеп ап @ еєзезе Майоп» В. \П), в епоху реакції. Це значніше, проте, є більш моральним, ніж політико-теоретичним для нашої теми. У Фіхте, поряд з визнанням всієї важливості індивідуальності і захистом людського «я», ми знаходимо в кінці кінців розбудову кін: кретного «я» в абсолютному світовому «я». За своїм практично-політичним напрямом Фіхте примикати до революційної французької доктрин. (Див. «Вейтес хаг ВемеВбиття ег О тій аез РіЪНеціз пфег @1е вап: 20яізеве Веуоот» @. \\. В. УГ); в основних передумовах (ідея свобод: наго істоти, невідчужуваних прав, договору, формула права) він погоджується з Кантом (без. \У. В. Ш. «Стат аве 4ез' Мабаггее У пасв Рітейрет' 4ег У!!взепзеВа Месвте». тэ. Гейзах. 57. «Регзопен, а] зоіере воЙеп аЬзо! аб йе! аПеп @Бчоепй ешхасвгепкеп)»; з В. Гумбольдтомь він стоїть за обмежену діяльність держави лише надавши йому функцію безпеки, за цим виключимо, держава не повинна визнаяви