Привид деспотизму, про який він говорити докладно в розділах (про рабств) “), наводити його на ці роздуми мізантропічного характеру, що стоять у протиріччі з онтимізмом автора, покладеними в основу його міркувань.
5) Цікаво, що сучасна анархічна доктрина, що становить сучасну протилежність як концепції Руссо, а й також її централістичному духу, сходиться з Руссо у тому оптимізм.
З одного боку, він довіряє індивіду, його свободу, а з іншого, побоюється залишити йому щось із цієї свободи, боячись дати можливість з'явитися узурпатору влади.
Індивід не може віддати себе іншому індивіду, як думали Грош, Гоббе, Пуеендоре '), не безлічі інших індивідів, але всім, тобто, загальної волі, народу-посереднику між індивідом і державою »(Роіг 1епг тпєаеєє сотезропеп). Тоді (- тут же оптимізм) «Ге зопуегат, п' ап Югте 'аще 4е рагйсиНегз ди? 1е зішрозеш, 'п'а п! рец ауог Чиібгер сошташе аїг; раг сопзбацеш 1а ритззапсе зопуєгаше п'а пш 'езош @е сагапе епуегз [е5 5і]е{5, рагсе аа' е5ф проззез де 1е согрз вішше пише & 565 шешьгез 3ь Проблеми політичного індивідуалізму. поставленої їм. Омисло вирішення захоплюється в типотез$ про передбачуваному гармонійному згоди індивідуальних інтересів і свобод. Достатньо констатувати таку гармонію у своїй свідомості, щоб запропонувати рішуше за типом, даним Руссо, який має безтраничний до загальних віл до такої міри, що урочисто вручати й зігрз роді і ропуою” азош зиг $015 1ез чепз *).