Так, при повному довірі до людини, не замислюючись підкоряєш себе його керівництву у впевненості, що це керівництво цілком відповідатиме насамперед саме інтересам твого «я». ДовЪе Руссо до загальної віл народу простягається ще далі: за його теорією, з тією ж співом вручають громадяни суспільству своє індивідуальне «я» і не частково, а цілком і на жодний момент, а на все життя.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
В: СВТ
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Автор упевнений, що суспільство, змушуючи індивіда підкорятися своїм законам, аж до визнання догматів релігії, зрештою, не тільки не стати в протиріччі з істинним Г) напрямом своєї індивідуальної свободи, але створити для неї реалізуючі найсприятливіші умови. І що найпрекрасніше, — ці умови будуть виїсти з тим повністю відповісти істинному особистому волевиявленню кожного громадянина, як доданку загальної суми вольт. е. загальної волі.
Бувають моменти в житті народу, як і в житті окремої людини, коли вірити в те, що відповідає їх пристрасним бажанням. Предметом такої в Бри і став маленький трактувати Руссо-екстракт, як він сам говорити, з більш великої роботи *); В основах «Сошгае зоба» лежить антимістична, політична аріометика. Загальна воля виходить із волі, яка склалася, при чому незгодні вважаються такими, що зробили помилку. Таким чином, народ володар і народ-підвладний є поняттями сполученими знаком рівності 3).
1) А хто б їд'заль помилку — творить Руссо (Г. ГУ. ст. Ш) — той не був би вільним.
2) Про це в Ауегівзететв вид. 1798 (Оешутез сотар!ез 2). Таким трактатом є: «Політична установа», про що є згадка в Исповзди.
Рукопис у поїдний час знайдено в Невшательській біблітек і опубліковано Штерк-Ейзену, Мульту п Бужі. Загалом вона сходите з положеннями Сопт'ай 5061а].
3) Після Джон Стюарт Мілль сказати: 1е репре дай ехегсе 1е роцуой: п'є раз 1оп]ошт$ 1е пеше репріе дай сеці зиг д оп'єхегсе, її 1е сопєгпетенв 4е п'ез раз 1е сопуегпешеть 4е зВасаш раг Ц! шеше, ша 4е спаси раг 1е соцєгпетейв 4е стасі ра' п! шеше, та1з 4е сВасії раг 048]е гезе.
Та Ієцб. та раг М. Рарот-М це. нар. 1817. н. 112-113. Це була, так би мовити, політична помилка Руссо. Але в Сопєгав зос1а] він не звернув уваги на те. про що так гаряче говорити в Пізсопг8 зиг Гот!оте 4е Уупбоа] 6 її т. е. про значення громадських класів, власності та уряду.